Українська режисерка Марина Врода відмовилася від нагороди фестивалю "Кіношок" в Анапі в знак протесту проти вироку її колезі Олегу Сенцову. На заключну церемонію Врода принесла плакат на підтримку Сенцова, але його відібрали охоронці. На сцену вона вийшла з табличкою "Свободу Сенцову".
Врода заявила, що відмовляється від диплома "За силу висловлювання", присудженого їй за короткометражний фільм "Равлики", до тих пір, поки Олег Сенцов не буде звільнений. Її виступ зустріли оплесками. Українська режисерка Катерина Горностай, нагороджена спеціальним призом за короткометражний фільм "Віддалік", закликала кінематографістів зробити все від них залежне для звільнення Сенцова. Їй теж аплодували.
"Кіношок" - відкритий фестиваль кіно країн СНД і Балтії, що проводиться в Анапі з 1992 року.
Наприкінці серпня Олег Сенцов був засуджений російським судом до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у терактах та іншій підривній діяльності в анексованому Росією Криму. Amnesty International і російський правозахисний центр "Меморіал" визнали Сенцова політв'язнем. Марина Врода і Катерина Горностай розповіли
Радіо Свобода про свій досвід виступу в Анапі на захист українського політв'язня.
Багато українських діячів культури відмовляються їздити в Росію зараз, поки йде війна. Ви вважаєте це неправильним підходом?
Катерина Горностай: Була така ситуація з фільмом "Євромайдан. Чорновий монтаж". Його взяли на Артдокфест до Москви торік. Треба було, щоби хтось його представляв. У цього фільму 10 авторів, і всі відмовилися їхати. Запропонували мені, і я сказала, що із задоволенням поїду, бо я рік не була в Москві, з часів
Майдану, мені хотілося поїхати і побачити людей, які мене підтримували, поки був Майдан і потім.
Люди, які не мають зв'язків з Росією, ніколи там не жили, у яких немає там друзів, сприймають Росію як цілісне зло, причину нашого горя в Україні. Але я знаю, що в Росії є люди, які борються і за нас, і за себе. Я поїхала саме через них. В Анапу, в принципі, теж, тому що я вже була на цьому фестивалі, знаю цих відбірників і дуже люблю їх. В Анапі всі, хто займається коротким метром, дуже живі люди, заради яких варто туди їхати. І мені дуже хотілося подивитися, що відбувається в нашому короткому кіно.
Розмови, які вели учасники короткометражної програми, природно, були на всі теми, на цю теж, вони дуже надихали, тому що ти бачиш, що це люди, які не дивляться телевізор і все розуміють. Один з учасників був з Білорусі, він сім днів сидів у в'язниці за участь у білоруських мітингах, його дружина десять днів сиділа за ті мітинги, коли люди аплодували на площі. Ще один учасник теж. Мені здається, для цього і потрібні фестивалі, щоб ми говорили, взаємодіяли, розуміли один одного. Найважче не знати і не бачити, тоді ти можеш придумати що завгодно. А коли ти з людьми розмовляєш, це набагато легше переноситься. Видно, що є велика підтримка і тривога у людей, є надія.
Тим не менше, тільки ви, режисери з України, відкрито виступили зі сцени на підтримку Олега Сенцова. Чудово, що ви виступили, але сумно, що російські кінематографісти не зважуються про це говорити вголос.
Катерина Горностай: Ми не могли не виступити. Я розуміла, що російські кінематографісти цього ніколи не зроблять. Не знаю, чи повинні були вони це зробити. Напевне так. Але я пам'ятаю, як страшно бути на мітингах у Москві, набагато страшніше, ніж у Києві. Дуже складно людям в Україні це пояснити. Вони кажуть: "Чому вони не виходять на свій Майдан? Чому вони не зроблять так, як ми?" А я дуже добре пам'ятаю, як це в Москві: там немає такого почуття, що якщо ти тут стоїш, хтось встане за спиною і буде тебе тримати, якщо що. Коли йде поліція, тисне всіх в метро, то у тебе немає виходу, ти відступаєш. Абсолютна безвихідь була на цій Болотній площі. Якби я жила в Москві і була росіянкою, я б не змогла цього зробити.
А як публіка реагувала на ваш демарш? Всі аплодували чи була якась недоброзичливість?
Катерина Горностай: Мені здалося, що недоброзичливість була, хоча у мене дуже поганий зір, я погано бачила людей в залі. Пам'ятаю дівчину в першому ряду, яка почала посміхатися, коли це почула. Потім люди підходили і говорили: ми з вами. Були люди, які запитували, навіщо ми це зробили. Але в такому плані, що розмова в принципі була неможлива. Людина каже: "Його ж посадили, значить, є за що". Я кажу: "Давайте ми будемо вирішувати, тому що це людина з нашої країни, давайте ви його віддасте нам, а ми будемо його за своїми законами судити". - "Ні, його посадили, значить, повинен сидіти". Я кажу: "Слухайте, він кінорежисер, він не злочинець". - "А ти його знаєш, ти з ним знайома? Де його взяли? У Криму? Крим завжди був російським". Я не знаю, як продовжувати цю розмову.
Марина Врода: Я спочатку відмовлялася їхати на фестиваль, але люди, яких я знала, запрошували мене. Я сказала, ви знаєте, що у мене є позиція, якщо це нічого, то я приїду, бо хочу зустрітися з вами. Фестиваль проходить на базі, яка називається "Фея-2", це не в центрі міста, там тільки гості, територія під охороною, і ніхто цих фільмів, крім нас самих, не бачить. А нагородження і свято з червоною доріжкою і камерами (там був мер і важливі люди) проходить у місті.
Три рази я була з плакатом. Перший раз на прес-конференції з маленьким плакатом, хтось мене сфотографував, тому потрапила в Інтернет фотографія. На прес-конференції, де були тільки учасники та журналісти, мені аплодували, підтримували, ніхто ніяких зауважень не робив. Коли я прийшла з великим плакатом - це вже було вручення в місті, де були люди, громадськість, там у мене відразу ж його забрали і попередили, що у мене будуть проблеми, якщо я щось буду робити або говорити зі сцени теж.
Марина Врода з маленьким плакатиком на підтримку Олега Сенцова на прес-конференції в Анапі
uapost.us
Катерина Горностай: Марина вийшла з автобуса і відразу дістала плакат. І це була велика помилка, тому що відразу підбігли люди, які почали цей плакат смикати, не читаючи, що написано, мабуть, навчені: бачать будь-який папір великого розміру і відразу вважають це провокацією. Кажуть: "Давайте відійдемо". Але ми з ними домовилися, цей папір їм віддали.
Марина Врода: Я приїхала в автобусі, у мене був плакат. Там була червона доріжка, світло і камери. Я плакат розгорнула. Тут же вони підскочили. Мене намагалися відвести убік, але я була в групі людей, які не дали їм це зробити. Я віддала плакат, сказала, що у мене нічого немає.
Катерина Горностай: Це була перша сутичка, а після цього до нас підійшов чоловік, який дуже конспіративним тоном намагався попередити, щоб ми нічого не робили, нічого не казали: "Дівчата, ви ж розумієте, це кінофестиваль". - "Так, але кінорежисер сидить, а ми ж теж режисери. Він наш колега, ми хочемо про це сказати. Це якраз те місце, де можна про це сказати". Він каже: "Слухайте, це ж фестиваль, давайте не псувати людям настрій". Дивний чоловік говорив: "Я анапчанин, я не хочу, щоб в моєму місті на фестивалі відбувалися подібні акції. Я до вас по-доброму підійшов". Але ми попередили, що все-таки будемо чинити так, як ми вважаємо за потрібне.
Марина Врода: Я ще не знала, що я буду робити, я вирішила це спонтанно, коли побачила цей зал, почула, що говорять зі сцени. У мене вибір або піти, взагалі не заходити туди, або закінчити те, що я мала намір зробити. Мені було важливо це зробити в тому числі і для того, щоби побачити реакцію людей. А першою реакцією була поліція. Я жила півроку в Берліні і звикла до того, що ніхто ні на кого не звертає уваги, ти можеш ходити з будь-яким плакатом.
Ви знайомі з Олегом Сенцовим?
Марина Врода: Ми провели за рік до Майдану разом тиждень на фестивалі в Польщі, на озері. Добра, тиха, спокійна людина, дуже цілеспрямована, загострене у нього почуття справедливості. Розповідав, як мріяв знімати, сам прийшов до кіно, він прямо як дитина фільми дивився, дуже віддавався цій справі.
Яке враження від реакції ваших російських колег? Чи багато хто замислюється про те, що в Росії посадили на 20 років українського режисера і потрібно проявити солідарність, або більшості наплювати на цю історію, вони не хочуть про неї знати і до вашої акції ставляться зі здивуванням?
Марина Врода: Після цієї акції було кілька людей, які тиснули руки, і одна людина навіть в сльозах була. Всі інші не дуже зрозуміли. Ця акція дала мені можливість зрозуміти, в якому страху вони живуть. Навіть якщо хочуть допомогти, дуже бояться сказати слово. Я раніше не розуміла, наскільки їм страшно. І до кінця не знаю, як це сталося, що мене там не взяли. Після того, як я сказала про Сенцова і сіла, я стала думати, як мені вийти тепер.
Ви думали, що вас затримають після церемонії?
Марина Врода: Думала, тому що мій друг, якого я попросила вийти, подивитися, де там стоять люди у формі, сказав, що його відразу ж попросили підійти, запитували мої дані. Я не виходила з усіма, не фотографувалася на загальній фотографії. Коли все закінчилося, почався дощик з фольги в залі, якийсь дим пустили, ми придумали конспіративну схему, як мене вивести. Я не знаю, спрацювало це, тому що ми так зробили, чи це вже параноя така.
Після всієї цієї історії ви готові ще раз приїхати на який-небудь фестиваль в Росію?
Марина Врода: Я чесно вам скажу, я не знаю, який правильний шлях. Не їздити, абсолютно ізолювати? Росія - величезна країна, якщо там буде все гірше і гірше, і тут буде гірше. Деякі українці вирішили зовсім себе відрізати. Я думаю, нічого це не дасть. Тому я б хотіла, щоб кінематографісти зустрічалися і говорили, тим більше зараз, коли в Росії практично не залишилося медіа, яким можна довіряти.
У Росії я познайомилася з людьми, яких дуже поважаю, розумію і люблю. У мене з'явилася ідея організувати наступну нашу зустріч, невеликий форум, навіть не фестиваль, а форум в Берліні, де ми зможемо говорити про війну, про силу пропаганди в кіно і в медіа. Я розумію, що в Росії ми не поговоримо, тому що вони залякані. Хочу, щоб це було в Німеччині, щоб і німці чули, про що ми говоримо і як. Тому що німці вважають, що у нас ні про що розмови немає і немає солідарності. Це неправда, дуже багато росіян солідарні, але там є страх, звичайно. Може бути, можна тут якось об'єднатися. Ну не гинути ж їм там заживо?
Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода
(via)
UaPost
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
