Зруйноване життя

Життя зруйноване виносять,
В труні з української хати,
Коли ж тобі вже буде досить,
Війна – злодійка душі брати?!
 
Дитину мамину виносять!
Єдину мамину дитину!!!
- Не залишай!!! Нещасна просить,
- Візьми мене з собою сину!!!
 
А скільки їх та недожитих,
Таких до болю молодих,
Життів війною перебитих,
І матерів напівживих!
 
У двадцять першому сторіччі,
Байдужість людство роз`їдає,
Тому і сльози на обличчі,
По черзі кожен витирає.
***