Вишивка гладдю: історія, різновиди, символіка

Багата українська вишивка вражає своєю різноманітністю. Замисліться, скільки існує технік вишивання та наскільки вправно їх застосовують майстрині. Кожна українська місцина славилася своїми унікальними техніками вишивання. Однією з найбагатших та найошатніших є вишивка гладдю.
  Достеменно невідомо, коли виникла ця техніка вишивання, проте, можна стверджувати, що вона є давньою. В музеях Західної Європи представлені експонати ще з V ст. до н. е. Найдавніші вишиті зразки, що збереглися донині, створені у Стородавньому Китаї. Тоді гдаддю вишивали не лише одяг, але й килими та інші предмети декору. Неймовірні візерунки на шовкових тканинах створювали золотими та срібними нитками, волосом.

Пам’ятки українського мистецтва вишивання збереглися лише за останні століття. В Україні вишивку гладдю застосовували, передусім, в одязі, а саме в сорочках. Це й не дивно, адже такий тип вишивки виглядає надзвичайно ошатно та святково.

Гладдю вишивали й рушники, хустки, скатертини, подушки, фартухи, картини тощо. Оселя кожної української господині красувалася вишивкою, а знання про давнє рукоділля передавали з покоління в покоління.
  Існують різні техніки вишивання гладдю: пряма, коса, лічильна, гладь за контурами рисунка.

Пряму гладь використовували на Полтавщині, а виконували її блакитно-сірими, коричневими, білими нитками. На Чернігівщині, Київщині та Поділлі — червоними та чорними. Пряму гладь створюють за допомогою накладання паралельних стібків довільної довжини. Цей вид гладі має великі можливості для творення: від дрібненьких цяток, зубчиків, ромбів, квадратів, стрічок, до великих звізд. Окрім того, вона є допоміжною у творенні інших швів.​
 
Коса гладь поширена на Київщині, Чернігівщині, Черкащині. Виконували її, як правило, червоними та чорними нитками. Косу гладь могли поєднувати з іншими техніками, які використовували в цих краях. Творили нею геометричні візерунки, найчастіше розети, які іноді обводили ниткою іншого кольору.
  Лічильна гладь, яку в народі ще називають "колодочками", найпоширеніша в Кіцманському районі (Чернівецька область). Там нею створюють рослинні орнаменти, якими зашивають цілі рукави. Спочатку чорними нитками створюють контур малюнка, а потім заповнюють обведену площу різними кольорами. Деякі елементи візерунків лічильною гладдю виконують й на Поділлі та Буковині.
  Вишивка Яворівщини, що поблизу Львова, та деяких сіл на Прикарпатті, є яскравим прикладом гладі за контурами рисунка. На Яворівщині вишиті візерунки є контрастними, з домінантним червоним кольором. Гладдю за контурами рисунка зазвичай вишивають рослинні орнаменти. Часто ці узори доповнюють вишивкою, що виконана іншою технікою: ланцюжком, стебловим швом, назад голкою.
  Сьогодні вишивка є неабияк популярною. Світові подіуми прикрашають вбрання та аксесуари з найрізноманітнішими вишитими візерунками. Вишивкою гладдю оздоблюють сукні, сорочки, елегантні блузи, сумки, джинси, верхній одяг тощо. Можна без сумніву стверджувати, що традиції стали трендовими.