Узяти щастя трішки напрокат

Узяти щастя трішки напрокат,

Коли своє далеко за туманом.

Упитись найжорстокішим обманом,

Коли жорстокіш правда у стократ!

Ми йшли на це. А молодість мине,

І зникне привид завтрашнього раю,

За зраду щастя я себе скараю…

А скільки щастя зрадило мене!

Та я живу. Бо тільки догорю,

 Бо тільки зблідну, знидію, загину,

Збідніє людство – на одну людину,

Осліпне всесвіт – на одну зорю.

                                                                                                      Петро Скунць

[adSlot9]

*зображення - pinterest.com