На стіні танцюють міражі.
Спробуй заперечити моє існування.
Іди далі, як знаменитий Далі,
Та тобі не вдасться розбити міцні сталі.
Шовковий шлях іде на схід.
Чому пішов тоді на захід ти,
Минувши півночі крижані сніги
Й пекуче сонце і півдня вітри?
Малюєш картини на полотні,
Холодні й прозорі як вітражі,
Що пропускають світло крізь пустелі.
Ніби заволодів усім,
Та не вдається побороти Моне.
Шлях іде далі, а ти стоїш.
Відчув на собі подих мусонний,
Побачив погляд бездонних зірок.
Закам’янів,
Перетворившись на соляний стовп
Із келихом ігристого вина в руці.
© Таня Фецуляк
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
