Сьогодні, в часи бойових дій на Сході України, питання патріотизму чи не найскладніше для мам, чиї сини знаходяться ТАМ. І не просто знаходяться, а воюють зі зброєю в руках, часто ходячи перед обличчям смерті. В серцях їхніх мам борються два протилежні бажання: хай син захищає рідну країну чи хай син краще сидить вдома.
Складний час. Безліч знаків запитань. Непрості рішення. Та й не від маминої волі вже залежить поведінка дорослого сина. Він сам робить свій вибір. Мамина доля – чекати й молитися за його здоров’я, бойовий дух, друзів-побратимів, за рідну неньку-Україну. І десь-таки в глибокому закутку маминого серця з’являється гордість, що її син – захисник, справжній ПАТРІОТ.
А хто такий патріот? За тлумачним словником, це людина, яка любить свою батьківщину, віддана рідному народові та готова заради них на жертви й подвиги.
До такої мами хочеться підсісти поближче, взяти за руку й попрохати поділитися таємницею родинного виховання: як вдалося
викохати такого самовідданого сина-патріота? Адже патріотичне виховання в Україні домайданних часів було дуже непопулярним. Більше того – геть зовсім занедбаним. Тож сьогодні для молодих батьків, у яких підростають сини-соколи, це питання аж дуже на часі.
А ніякої особливої таємниці, як виховати патріота, виявляється, й немає. Головна істина – давня, як світ, і така ж дієва –
власний приклад батьків. Любов татка й мами до рідної землі й природи, повага до рідного народу, його
звичаїв і традицій, шанобливе ставлення до старших і керівництва країни, глибока віра в Бога.
Друга порада –
виховувати на народних джерелах: від колискових до ліричних пісень, від
казок до історичних легенд і переказів, від небилиць до прислів’їв і приказок... Виховувати
рідною мовою.
Але тут одразу кілька зауваг:
1) таким фольклорним "добром" мають бути наповнені мама чи тато, дідусь чи бабуся, від яких дитина просто буде вбирати ці маленькі народні перлини;
2) враховуючи сучасні інформаційні технології, має бути значна кількість
мультфільмів,
фільмів, роликів, які були б створені на національній основі. А таких поки що – одиниці.
Третя порада –
національні авторитети як приклади для наслідування. Це мають бути й сучасники, й національні історичні герої чи навіть гідні представники свого роду – діди, прадіди, про доблесні справи яких слава переходить з покоління в покоління.
Отже, це три основні "кити", на яких має спиратися патріотичне виховання. Звісно, виховання в родині має підтримуватися й посилюватися цілеспрямованою політикою України. Адже глибокий патріотизм – це запорука міцності будь-якої держави.
