Призначення або Чому так важливо, що зробили інші?

Слідувати своєму сенсу, формі та призначенню. В наш час, коли кордони стираються, а люди мають доступ до необмеженої інформації, стає все складніше просто почути себе. Ми вдаємося у штучні та не наші форми, перебираємо на себе сенси та визначення інших людей. Оточення впливає – і воно має впливати. Питання лише, як саме впливає і як ми даний вплив сприймаємо. Найчастіше пасивно, приймаючи шаблон та запропоноване рішення. Суб’єктивна позиція призводить до необхідності постійно слідувати за іншими, відповідати очікуванням та стандартам – те, що роблять інші, стає важливим.

Людина скочується у вир порівнянь себе з оточенням, відчуваючи то свою меншовартість, то домінування. Але в будь-якому випадку причина – недооцінка та неприйняття себе. Це все частіше змушує керуватися думкою більшості, щоб хоч якось відповідати часу. Замкнене коло продовжується, і лише одиниці з нього вириваються… 

Можна бути неформатом, зіркою, відомою особистістю – ким завгодно і для чого завгодно. А можна малими кроками рухатися до своєї мети, яку прийняв, відчув і від якої відступитися неможливо. Можна працювати над собою кожного дня, порівнюючи себе сьогоднішнього із собою вчорашнім, а можна постійно аналізувати свою сумнівну першість у сумнівних перегонах зі світом.

Можна бути одним із багатьох послідовників чогось, порівнювати безперервно себе із іншими, що зрештою означає йти не своїм шляхом. А можна бути «говардами рорками», які слідують своїм сенсам, суті та призначенню.