Про Наталку Білоцерківець

ВИПЕРЕДЖУЮЧИ  РУХ
 
                      Наталці Білоцерківець
 
Чи – потім...
 
Дощ піде чи град впаде навмисно,
Збираючи з льодяників намисто.
 
Край осені вже перетнув той день,
Що взяв на спогад колір несумісний.
 
Птах відгукнувся посеред імли.
Таємний птах – невпізнаний до рання.
 
Охочих безліч тут, та сповідь їх – мовчання, 
Як рятівник від осуду й хули,

Неперевершено здіймається серед
Примхливих висловів та паперових стрічок.

Життя урбаністичного намет,
Той вулик свят, що обіцяв нам мед, 
Споруда дня, що дарувала вічність.
 
Остудний вітер загубив свій слід
Напередодні див – тремтливий вогник щастя.
 
Не вір тим снам – вони ще передчасні,
Хоч несподівані та непотрібно лячні.
 
Та ти завчасно
Не відмовишся вже – від...
 
 
18 вересня 2011 
Михал Влад