Про славетного брата "Гадюкіна". Про Сергійка Кузьмінського

20 жовтня 2016
Mihal Vlad

С Е Р Г І Й К О

Я пам'ятаю Cергія Кузьмінського (КУЗЮ) з 1980-х років, коли ще було далеко до славетної та знаної тепер усюди групи - БРАТИ ГАДЮКИНИ. Він приходив до мене у студію театральної майстерні клубу Львівських Трамвайщиків разом із молодими львівськими поетами Сергієм Дмитровським та Артуром Волошиним (які також зарано дуже поспішили та тепер вже не з нами), талановитими фотографами Жорою Трачуком (БІЛИМ) та Семом Янішевським, із Жорою Лазеба (ЧОРНИМ). До нас інколи приєднувалися знаний у ті роки у Львові незабутній, чудовий та епатажний поет Льончик Швец (який також, на жаль, так рано пішов) із майстринею Мартою Панас та іншими неформалами.

У той час у клубі вирував пекельний тотальний ремонт та сама пилюка, і ми серед того гармидеру намагалися вибудовувати та творити щось поетично-авангардове і надзвичайне. Наприклад, читали на усю міць молодих, дзвінких тоді голосів вірші, вигукуючи їх разом, із усіх вісьмох кутів двохповерхової аудиторії. Вибиралися на підставні ремонтні антресолі та щось у захваті виспівували, перебиваючи один одного.

Одного разу на мій день народження Сергій подарував мені класну закордонну вінілову платівку з джаз-роком (І де тільки він її на ті часи дістав!). Я йому ще тоді сказав, як добре було б, щоб я мав таку платівку із виконанням від КУЗЯ-БЕНД! Він знітився та якось загадково посміхнувся, певно, щось вже знав, про щось мріяв. Славні то були хлопці, молоді, рвучкі, загадкові, але й такі відверті у своєму бажанні розкритися, створювати та пізнавати мистецтво.

Того дня, 6 серпня 2009 року, коли на Личакові біля могил стрільців друзі ховали Сергія, я завів ту стару, нуртуючу своїми ритмами та голосами, рокову платівку. Слухаю, тужу та страшенно сумую про свого давнього товариша та друга.

БАЛАНСУВАННЯ ІЗ ЖЕРДИНОЮ

Сєржу КУЗЬМІНСЬКОМУ
KEEP SMILE! (з Порадника)
. . . Мама, а Серёжка куда-то убежал!
(дитячий зойк із відчиненого вікна)

Легенький нахил, ковзання по шклі,
відсутність всіх ознак по вертикалі.
Біль, наче джміль, стібає по чолі,
як вічний хміль стікає дощ на палі.

Як – мимохідь – у зношенім дранті
блукає хтось та нишпорить по клумбі,
як той з валізою за пляшечки оті
заскочений – ховає райтки в клуні.

Навколо – натовп, шурхіт, бовкотять
про той сам сум, про ті самі ознаки.
Хтось бешкетує, кульки ген летять,
як штрих-пунктир означивши свій нахил.

Ця візія – невпевнених подій
вже безупинно віддаляє мрію.
Ця місія – без жодних із надій
дощами ліс Личаківський накриє.

От поруч дзенькнув ранішній трамвай.
Ніч зрівнює усе під нівелір сприймання,
щось лишить всім та радше вже – нехай
піде собі. Час відімкнувсь – до рання . . .

05 – 06 серпня 2009

Бувай, Серьожка! Ти завжди будеш поруч зі своїми батярськими піснями!

ВІЧНА ТОБІ ПА'МЯТЬ!

P. S.: абищо, та Львів притулив Тебе, СЕРГІЙКО! Ти приїхав – домів . . .

Михал Влад

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Автора Категорію Публікацію

3067

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com