Оленка Бурдаш - художниця, яка малює любов

Фантастичні квіти, дивні птахи, закохані, ангели у парах, яблука і пляшки на столі,  багато інших чудернацьких візуальних метафор, надто далеких від знайомих обрисів у буденному земному житті, – на картинах Олени Бурдаш, ніби за кольоровим скельцем, світ набуває інших форм, палітри і вимірів. Щось таке зовсім чудне, інопланетне! Або ж (сяйнула думка!) навпаки – то мудрий меседж від самого серця художниці, якому, попри митарства і пастки соціуму, вдається зберігати свою природну інтуїцію, творчу безкомпромісність і чисту дитячу наївність. Художниця розповідає:

Картини не промовляють словами,

Не мають думок, та вони співають

У тій тональності, яку відчув художник.

Отож, дивлячись, слухай музику, насолоджуйся.

Прислухайся до свого серця.

Картини славетної Оленки Бурдаш яскравіють неповторними вибуховими міксами кольорів. Варто просто поглянути на саму авторку – вони такі ж, як і вона! Блакить очей, в яких бачиш довіру, руде волосся з-під пов’язаної поверх золотистої чалми, вільна барвиста сукня на тендітній фігурі.

Творчий процес зумів поєднати розум, душу, досвід

У букет свідомих перевтілень.

Художник інтуїтивно, майстерно перевтілює усього себе в картини.

Головне бути чесним, як біле полотно,

Що чекає свого початку і завершення.

Як це їй вдається?! Бути такою інакшою, ніби з паралельного світу? І що відомо їй, чого не знають інші люди? Адже, як і всі, вона шукала кохання, втрачала, страждала і знову шукала. Багато віддавала себе – не шкодуючи і не економлячи власну енергію любові. Писала про це картини. «Адресовані почуття»– бо, як листи-літачки, відпускала у світ за адресою «Коханому, який призначений лише мені». І розповідала, як могла закохатися лише від одного погляду…

Картини народжуються, мов діти,

Від великої любові.

Сам процес і є тим неперевершеним дивом,

Результату якого не передбачиш.

Художник досягає найвищого апогею,

Затамувавши подих, тоді, коли він і картина

Стають як одне ціле.

«У пошуках гармонії» проходили роки переосмислення життєвого досвіду: набутків і втрат. Чому так багато болю? Як вірі перемогти сумнів? Комбінувала предмети на столі: ставила пляшки і глеки, сипала яблука і груші, клала тарелі з запашним виноградом і прикрашала вазами з квітами. Міняла їх місцями, відсуваючи глеки на край столу, а плоди і квіти – на середину. І знову шукала свою гармонію – внутрішній спокій у силі віри. Переставляла глеки і фрукти на столі…

Колір, лінія, форма, тональність – ось засоби,

які використовує Творець.

Його любов поєднує на полотні всю глибину

Душевних метаморфоз,

Зцілюючи духовним дотиком кожного глядача.

Навчилася приймати і не думати. «Не думай!» – бо думки, впущені до свідомості, виснажували мозок сумнівами і ятрили душу болем. Навчилася медитувати і радіти сонцю, кожній живій билинці, аромату квітки. Приймати кожен день свого життя, як Божий дарунок, якого не можна змарнувати. Вловивши «Пульс неба і землі», Олена Бурдаш стала малювати радісних птахів і незвичайної краси квіти. На її картинах любов зацвітає в душі людини прекрасним фантастичним пуп’янком або весь світ стає великим полем запашних суцвіть. Звільнившись від темряви у душі, прийнявши усе, що подарувала їй доля, віднайшла художниця свою Весну – і заквітувала на полотнах життєрадісною палітрою гармонія.Ось де захована мудрість! У тендітності почуттів, у відкритості добру і вразливості для обділених любов’ю, а ще – у силі любові і прийняття.

Будь-яка творчість відкриває нам

Нескінченний потенціал можливостей,

Відкривши вікно душі, дарує нам

Гармонію, спокій, мужність, рівновагу…

Навіть сумнів у творчому піднесенні

Переростає у довіру.

Більше інформації про легендарну волинську художницю, активну учасницю хіпі-тусівки 70-х років у Львові - на її персональній сторінці на сайті Галереї мистецтв.

Про відкриття ювілейної виставки Олени Бурдаш до її 70-річчя писали "Хроніки Любарта". 

Автор Маша Пилипчук