|
25 травня 2018
Mihal Vlad |
Хто зупинить?... Хто?... Хіба що, очі!... Вогником погляду свого променистого. Чи, може, той час невгамовний, що визначає міру, талан та хрест Твій калиновий!... Хто це буде?... Хто?
НЕ ЗУПИНИТИ
Так! Друже! Дай мені зійти…
Зупинка. От – що треба!
Без витребеньок ти б відкрив
дверцята – оку неба.
Я рушу. Навкруги імла.
Злечу, як куля, стрімко й непохитно.
Ти не помітиш помаху крила.
Високо вгору – де немає квітів! –
у володіння сивого орла.
В височині… Як крапка – в синім вирі!
Разом із ним побачу милий край.
Діл неосяжний, гір зелені хвилі,
де, ген, нуртує сонячний розмай.
Тоді й знайду слова до того слова,
що першим линуло, коли у вир злетів.
Свій край ми бачимо – без цяток гонорових
лише з-за обрію, із сонячних світів.
19 – 20 травня 2018
Михал Влад
[adSlot9]
| 1 | 2968 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
Ліля Колісник
| 0 | 246 |
