На небесах усе написано давно.
Людині ж зась щось про майбутнє знати.
Своє ми чорно-біле дивимось кіно,
Приречені кохати і страждати.
За рамки вийти нам вже не дано.
Життя навряд чи здатні переграти.
Своє ми чорно-біле дивимось кіно,
Приречені кохати і страждати.
В майбутнє ледь прочинене вікно.
Не знаємо ми навіть смерті дати.
Своє ми чорно-біле дивимось кіно,
Приречені кохати і страждати.
П’ємо з старих міхів нове вино.
У Всесвіті все хочемо міняти.
Своє ми чорно-біле дивимось кіно,
Приречені кохати і страждати.
Анатолій ВЛАСЮК
11 квітня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
