Мертвий крижень більшовизму лапав непокірних. Пізньої ночі 18 серпня 1937 року у харківській квартирі Майка Йогансена на вул. Червоних письменників, 5. виявили, що Йогансен "член антирадянської, націоналістичної організації, яка прагне шляхом терору й збройного повстання відірвати Україну від Радянського Союзу". На допитах поет поводився гонорово, нікого не топив, не приховував своїх поглядів: "я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист, що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади".
Йогансен Майк народився 1895 року у Харкові. Батько – викладач німецької мови, не був багатослівним. Розповідав п. Гервасій про славний шведський рід, про діда – волосного писаря із с. Екау недалеко Мітави (Латвія). Мати Михася Ганна Федорівна Крамаревська заворожувала дітей оповідями про славних козаків-пращурів. Серед них старобільський козак Грицько Скараний, який 12 разів тікав із турецької неволі. У полоні в Алжирі познайомився з Мігелем Сервантесом, стали побратимами, разом готували втечу. Загинув Грицько, посаджений на криваву палю. Його син, теж Грицько, пішов рятувати батька, а звільнив із турецької неволі Андреа, рідну сестру Сервантеса. Тому іспанка не потрапила на батьківщину: вийшла заміж за визволителя.
Михась мріяв про подорожі, вивчав мови, знав усі мови Європи. Свій перший вірш написав, ні, вирізав ножем на дверях льоху. То був твір про старість і смерть німецькою мовою. Уже у гімназії уклав збірку із поезій німецькою та російською мовою і усі купно спалив.
Після закінчення Харківського університету про Йогансена заговорили: "з Майка був чортовськи здібний лінгвіст, але стільки ж обдарований він був і для сприйняття технічних знань… Був Майк заповзятий літератор – поет, прозаїк, теоретик, але так само кохався в абстрактних категоріях, у чистих науках. Освіту він мав енциклопедичну, невпинно поглинав нові знання та інформації, в той же час будучи пристрасним спортсменом майже в усіх видах спорту". Особливо любив теніс і більярд. Харковом довго ходили легенди, як Майк став королем більярду, коли виграв у Володимира Маяковського, як поет-трибун ліз під стіл і декламував "Пташку божу".
Українською Йогансен почав писати з 1918 року, коли згасла надія на державність, коли голод мав покінчити з інтелігенцією України. Чотири роки голодомору Майк укупі з татом саджали картоплю, живилися нею: із шести членів сімї лишилося троє, поховали тата, брата, сестру. Тоді ж Майк узнав, що не кохання поєднало батьків: просто татко не хотів іти до армії, тому спішно одружився, завів дітей. Взаємоповага, піклування про сімю породили кохання.
Тоді Майк писав:
Ах, життя моє – кругле, як мяч,
Пружне й палюче – як любов.
Палай. Злітай. Смійся. Плач.
Цілуй дужче, знов і знов.
Кохаючись у "тонкій словесній музиці, Йогансен кожного року видавав по збірці поезій, започатковує "химерну прозу" своїм романом "Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших", повістю "Подорож ученого доктора Леонардо та його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію"; стає засновником вітчизняного нарису, а ще… пише праці з теорії літератури, укладає граматики і словники, перекладає з усіх європейських мов; бере участь у складанні українського правопису 1928 року. Відчуваючи тінь залізних крил мертвого крижня сталінізму, у розпалі атеїзму і виховання павликів морозових, Майк пише:
Гей, єднайтесь, пацани усіх країв,
Утріть носи собі й своїм батькам…
Ви знаєте, хто ми й чого вам треба,
Не ждіть батьків і матерів,
Наплюйте теж на нагороду з неба.
І не дивно, що поет Микола Шеремет назвав Йогансена "останнім із могикан" романтизму і виніс вирок: "Ми вважаємо за злочин і реакційність писати такі вірші сьогодні".
Розстріл із конфіскацією всього майна. 28 жовтня Майк Йогансен мав відзначати 42 роки, у переддень 27 жовтня у Києві ювеліра слова розстріляли. Перед розстрілом поет сказав: "У царстві тіней буду розмовляти українською".
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
