Шляхи, дороги! Дороговкази. Схили, що ваблять ринути у долину. Ніби, тільки там й знайдеш собі якесь невимовне чудо. Завороти лихі, закрути. Ведуть до мети, яка ще так далеко. Певно так. Але весь час сподіваєшся. Віриш!
КРУЖЛЯЙ ТАК…
К.Р.
Коли падаєш – розкрий крила!
Розкинь їх швидше. Просто – над собою.
Тримай міцно. Так, щоб, як й хотіли відірватись,
долинули конче до твоєї незбагненної сили.
Так от й кружляй собі далі. Над самою прірвою.
Відчуй її жахливу, зажерливу, пекельну глибину.
Спробуй відбитися від сили її хтивого тяжіння.
Це – дуже складно…
Коли ти не маєш, навіть, жодного шансу
встати на поверхню. Будь-яку!
Та, хоч би, й на купу гною.
А у тебе є лишень оті два безмежних крила,
що даровані були колись. Коли ти прийшов
сюди зовсім маленьким. На оцю жертовну землю.
Так несподівано, але так вчасно.
І відтоді ти знаєш, що це… Востаннє!
Далі усе – за тобою…
Рушай!
30 жовтня 2017
Михал Влад
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
