ІСТОРІЯ З БОРОДОЮ

Невідомо звідки пішов міф, що українці не носили бороди і це був привілей лише російських чоловіків, за що останні й отримали відповідне прізвисько. Та насправді це не зовсім так. Відомо, наприклад, декілька автопортретів Тараса Шевченка з бородою, а також його «бородатий» фотопортрет. 
 
Бородані все життя оточували Лесю Українку. Бороду носив її дядько Михайло Драгоманов, старший брат Михайло Косач, коханий Сергій Мержинський (щоправда білорус за походженням) і чоловік Климентій Квітка. 
 
Борода прикрашала багатьох українських літераторів: байкаря Леоніда Глібова, автора нашого гімну Павла Чубинського, Панаса Мирного, Бориса Грінченка, Івана Нечуй-Левицького та інших. 

 
Серед бороданів чимало діячів визвольних змагань 1917-1920 рр.: Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Іван Огієнко, отаман Омелян Волох, один з керівників ОУН Микола Капустянський та ін. 
 
Але і досі багато хто вважає, що борода українцям ще здавна не була притаманною. Що давньоруські князі, так само як і богатирі Ілля Муромець чи Добриня Микитич, не носили борід, а виглядали усі до одного як Святослав Хоробрий. Зображувати їх з бородами почали нібито наші північні сусіди. Козаки дійсно бороди голили, однак це, як і оселедець, лише відрізняло їх від інших верств населення (міщан, ремісників, селян тощо). Хоча гетьман Сагайдачний, наприклад, на всіх портретах зображується з бородою.  
 
Насправді носіння чи гоління бороди не залежало і не залежить ні від національних звичаїв, ні від клімату, ні інших етнографічних, географічних чи політичних факторів, а підлягає лише примхам чоловічої моди.