Бабусині батьки в 20-і роки були розкуркулені та вислані з Запорізької області у Вологодську. Мама народилася вже там. У нашій сім'ї українською ніколи не говорили. Але в якийсь момент мені захотілося вивчити українську мову. Учив її сам. За дитячими книжками. Граматика ж однакова. Читаєш, незрозумілі слова дивишся у словнику. На перших сторінках - частіше, ближче до кінця - вже майже не треба у словник дивитися (так само я вчив і польську).
Вчив українську за "Гарі Поттером". Так вийшло, що російською я його взагалі не читав. Лише українською і польською.
Українська взагалі дуже допомагає, у нас в досьє багато матеріалів від СБУ, якби ми змушені були всякий раз їх заздалегідь перекладати, було б важко.
З Надією, коли зустрічаємося без моїх колег, ми теж говоримо українською. Їй так приємніше. А кілька разів, коли доводилося говорити у присутності охоронців, це дуже нам допомагало, щоб нас просто ніхто не підслуховував, а якщо і підслухав, то щоб йому важко було зрозуміти, що ми кажемо. Охоронці помітно злилися, але зробити нічого не могли.
Джерело: Переходь на українську
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
