Уявіть: Ви в галереї сучасного мистецтва, перед Вами картина виконана в стилі абстрактного живопису, яку Ви безуспішно намагаєтеся зрозуміти, коли до Вас нечутно підкрадається її творець і питає "Ну як Вам?" - Ваші дії?
У такій цікавій ситуації Ваш мозок готовий розірватися – "А що тут скажеш – якась мазанина", проте не все так трагічно, адже це все гра.
Все мистецтво росте та процвітає на людській психології, особливо це видно в течії абстрактного живопису, ідеологію якого легко пояснити на прикладі психологічного трюку, коли задають питання і відповідь на нього має бути - перше, що прийде в голову, без обміркування варіантів. Художники всіх течій та стилів з допомогою живопису висловлюють свої переживання, думки та прагнення, просто одним для цього потрібно все деталізувати, іншим - зобразити так, як це відбувається у їхній голові.
Зізнаюся з власного досвіду, не так це легко - працювати над абстрактною картиною: що там писати, як там писати і в якій послідовності, коли вважати ту картину закінченою???? Та голова може тріснути в усіх можливих напрямках під час роботи!!! І результату не буде! А взагалі, як розібрати коли і як той результат настає?
Деякі художники знайшли вихід з цього парадоксу або просто схитрували – вони почали брати за композиційну основу пейзаж і розмивати його до того моменту, коли залишилися лише кольорові плями, проте в їхньому зображенні вже була якась логіка. Картини, в яких можна було вгадати морські краєвиди, поля, дерева і архітектуру – просто захоплювали мозок глядачів. Це перетворилося на гру – "вгадай що там зображено?", призом в якій була доза дофаміну, яку глядач отримував після кожної наступної відповіді, що й змушувало шукати нові деталі в картині, де їх нема, допоки фантазія не казала - стоп.
Зіграємо?! І що ви бачите?
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
