Холодно душі без божої сорочки

Вітер дує, завиває,
З гілки жовтий лист зриває
І немає у листочка того волі.
Він летить й того не знає,
А впаде не відчуває
Ані вітру, ані спокою, ні болю.
 
Наче зірвані листочки,
Висихають душ струмочки,
Що без Віри, без ЛЮБОВІ та без БОГА.
А без БОЖОЇ СОРОЧКИ,
Й дні ховаються у ночки,
Й від життя душі не радість, а знемога.
 
Вітер дує задуває,
І нікого не минає,
Тож допоки розум ваш свідомість має,
Одягніться у СОРОЧКИ,
Божі, дочки та синочки,
Хай душа від щастя ваша заспіває!