|
1 червня 2018
Ліля Колісник |
Хочеш, я наллю тобі чаю?
Пам’ятаю, ромашковий і без цукру.
Пролітають роки непомітною зграєю,
І нічого не повернути.
Не іди, посидь поруч ще трохи.
Так багато лишилось за дверима несказаним,
Не зробивши на зустріч один одному кроку,
Залишились по різні боки обставин.
Не втікай від очей, що палають навпроти,
Розбиваючи гніт недовіри.
Хай зупиниться час, уповільнивши кроки,
Поки ми до тла не згоріли.
Пригорни, допиваючи сонячний чай,
Посміхнись! Так, як ти, не уміють.
А пішовши, колись в холод згадай
Це тепло, яким уже не зігріють.
Зображення - pinterest.com
| 4 | 2380 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
