Величезне дякую, людині яка винайшла фотоапарат. Іноді дивлюся на фотографії і раптом мене переповнюють почуття, ностальгії, потім спогадів, а ти всього лиш дивишся на фото. Ми винайшли свою машину часу, оскільки це дає нам змогу дивитися в минуле.
Бачиш себе зовсім іншого "старого", "стару" зачіску, "стару" одежу, "старі" люди. Деякі фотографії навіюють смуток, чи то від того, що цього вже ніколи не буде. А від деяких ніби віє "щастям". Можна побачити вогники в очах, усмішки.
Дивно, як через бездушний шматок паперу, може бути передано стільки життя. І ти сам цього не помічаючи, починаєш посміхатися. Все таки, є такі моменти в житті про які не хочеться забувати.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
