Експеримент 1: Маленький злий чоловічок

Чому ми робимо те, що робимо? Незважаючи на наші наполегливі поривання пізнати самого себе, вся істина в тому, що ми знаємо зовсім мало про те, як працює наша свідомість, і навіть ще менше про думки та світосприйняття інших людей. Чарльз Дікенс одного разу сказав: "Дивовижний факт – те, що ми є найбільшою загадкою та ніколи не розгаданою таємницею один для одного". І він мав рацію.

Психологи постійно намагалися і намагаються зрозуміти, як ми – прості люди, сприймаємо світ і що мотивує нашу поведінку. Мусимо таки визнати, що їм трохи вдалося привідкрити завісу таємниці. Те, що їм вдалося виявити - це зовсім не ще одна тема для розмов на коктейльних вечірках, а дійсно вражаючі теорії про людську натуру. На прикладі п'яти класичних психологічних експериментів та досліджень, кожне з яких ми розглядатимемо окремо, ми з вами спробуємо змінити наше бачення себе. Сьогоднішній експеримент буде присвячений нашій темній половині. Тож - чи живе у вас містер Хайд?
 

Експеримент 1: У кожого з нас всередині живе маленький злий чоловічок...

Мабуть, одним з найбільш відомих та суперечливих експериментів в історії психології є Стенфордський тюремий експеримент 1971 року, що показує як соціальні взаємодії впливають на поведінку людей. Американські дослідники, головним з яких був Філіп Зімбардо, спробували штучно відтворити всі умови в’язниці у Стенфордській психіатричній лікарні та обрали 24-х випускників коледжу (які ніколи не мали проблем із законом та були психічно врівноваженими), що мали грати ролі "в’язнів" та "охоронців". А потім почалося найцікавіше і найстрашніше водночас, бо учасники швидко адаптувалися до своїх ролей...

Експеримент, запланований на два тижні, довелося припинити вже через шість днів, бо ті студенти, що грали роль наглядачів, так увійшли в роль, що почали отримувати задоволення від знущань та психологічного терору над тими бідолахами, які грали роль в’язнів. При цьому самі "в’язні" були настільки морально травмовані, що покірно витримували знущання і називали не своє і'мя, а номер, написаний у них на тюремних сорочках.
 
Незважаючи на очевидну втрату контролю над ходом експерименту, лише один із спостерігачів, Крістіна Маслач, висловилася за необхідість припинення досліду. Зімбардо згодом прокоментував цей страшний експеримент: "Наглядачі роздягали в’язнів, били їх та знущалися над ними будь-якими можливими способами, тому через 6 днів ми змушені були припинити експеримент, оскільки вже не могли його контролювати. Я навіть не міг спокійно спати вночі, бо хвилювався, що там наглядачі роблять з в’язнями".  
 
Дивовижним фактом є те, що в реальному житті всі учасники експерименту могли бути друзями чи одногрупниками, а от в певних умовах, граючи конкретно визначену для них роль, вони ставали зовсім іншими людьми. Результати експерименту настільки вплинули на Філіпа Зімбардо, що він декілька років не міг спокійно спати, а всі подальші експерименти психологів у сфері соціальної взаємодії здійснювалися лише через опитування.

Тож уявіть собі, що психолог запитує вас: "Якби ви були наглядачем, як би ви поводилися?". Неважко здогадатися, що ви люто хитаєте головою і кажете, що вас цей експеримент не стосується і ви б так точно не зробили, але ж всі учасники проведеного експерименту казали те саме...

Вся правда в тому, що у кожному з нас живе маленький монстр, про якого ми навіть не підозрюємо і вся наша людська суть "випливає на світло" лише за певних обставин та ситуацій... їх може ніколи і не бути у нашому житті, але якщо колись вас хтось спитає: "Якби ви були наглядачем, як би ви поводилися?" -  не поспішайте відповідати... не провокуйте містера Хайда ;)

У наступній статті ми познайомимось з експериментом "Що лежить у вас під носом?"
 

Матеріал підготовано для Редколегії Ua Modna
Автор - Наталя Сеник
В підготовці статті використовувалися матеріали з
http://www.huffingtonpost.com/2013/10/18/20-psychological-studies-_n_4098779.html