Це світ людей чи невагомих тіней?

Це світ людей чи невагомих тіней?
Шифоном очі затуляє.
Я б вишила тобі життя,
Та кольорів не вистачає
В мереживі сплетіння днів,
Що не підвладні плину часу.
Якби змогла, якби зумів.
Тепер життя нас розлучає
На згарищі чужих думок,
Забутих спогадів, ілюзій.
Нам залишається лиш крок
Під назвою "ми просто друзі".
Ніхто не відає кінця,
Та й не береться віщувати,
Якби зумів, якби змогла,
Та цю систему не зламати.
Сьогодні ми, завтра вони.
О, як ця гра із слів безжальна!
В омані ніжного буття
Сп'яніли в подиху чекання.
Я загубила всі слова
У книгах невідомих людям.
Сьогодні хвиля каяття,
Сьогодні день привласний суддям.
Я загубила, ти знайшов
У фальші часу. Непідвласна
Хвилина вічного життя -
Неперевершена прикраса.
Не треба серце напоказ,
Безжальним поглядом убита.
Сьогодні ми, а завтра нас -
Ця гра із слів несамовита!

Фото: Сергій Давидов