Царівна-Лебідь із роду Забіл

Тільки почуємо слова: "казка про Царівну-Лебідь" – одразу уява малює співучу красуню-козачку з полотна Врубеля… Надія Забіла – нащадок давньої чернігівської козацької шляхти, племінниця скульптора Пармена Забіли, який першим виконав погруддя Т.Шевченка.
 
З десяти років Надія училася в Київському інституті шляхетних дівиць. Музику талановитій українці викладав Микола Лисенко. Далі вона поступила до Петербурзької консерваторії. Її сценічний дебют відзначив сам П.Чайковський: дебютувала в Києві в приватному оперному театрі І.Я.Сетова. Згодом – вона стала першим сопрано у приватній опері С.Мамонтова.

На афішах з’явилося майже італійське прізвище Надія Забелло. (Чи не пригадався вам випадок із художником Карлом Брюлло, якого російський цар "ощасливив", додавши літеру "В" до прізвища: Брюллов? Правда, "великий російський художник" зумів сам ощасливити себе: він назавжди виїхав із Росії. На кордоні Карл Брюлло зняв увесь свій одяг і викинув його, щоб не брати в Італію навіть пилюку батьківщини-мачухи).

І тут народилася власна казка Надії Забіли… На одній із репетицій до неї підбіг чоловік зі словами: "Чудовий голос!" – і поцілував руку.
 

uahistory.com

Це був художник Михайло Врубель. Він закохався одразу в її голос, мало не в перший день знайомства освідчився. Невдовзі 28-літня Забіла та 39-річний Врубель обвінчалися. Вони створили власну казку й жили в ній. Врубель обожнював дружину: їздив на всі її репетиції, вистави, знав напам’ять усі її партії, придумував грим, майстрував їй образи. Вона була його музою і в житті, і у творчості. На піку успіху Надія Забіла зачарувала композитора Римського-Корсакова, який почав писати тільки для неї.

Великого галасу наробила прем’єра опери "Казка про царя Салтана", у якій партію Царівни-Лебедя співала Надія, декорації та костюми були виконані Врубелем.
 

uahistory.com

Потім з’явився довгоочікуваний син Сава, але у хлопчика була заяча губа, що непокоїло батьків. У цей час співачка відчула переміни в поведінці чоловіка. Вона звернулася до Бехтерєва і доктор підтвердив страшний діагноз. Надія самовіддано боролася за коханого. Відвезла сина до родичів, але психіатричної клініки не вдалося оминути. А доля посилала удар за ударом: у Надії помер батько, важко захворіла мати, від запалення легень помер маленький Сава (було то у Києві). Надія вистояла, а Врубель впав у кризу.

Як тільки йому ставало легше, він малював.
 

uahistory.com

У найважчий період він створив "Портрет Н.І. Забіли на тлі берізок". Нарешті заясніла надія на одужання: Михайла відпустили додому, вони щоденно гуляли. Заради лікування чоловіка Забіла-Врубель після дев’яти років блискучих виступів на сцені опери С.Мамонтова перейшла до Маріїнського театру.

Та, коли почастішали напади, галюцинації, Врубель попрощався з дорогими людьми, поїхав до театру, де вперше зустрів її, після чого відправився до клініки. Надія зняла житло поруч і кожного дня була з чоловіком: читала, співала упродовж 4 років, хоч він і осліп, і занурився у морок безпам’ятства.

Забіла-Врубель Надія Іванівна — українська оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано) ненадовго пережила коханого. 4 липня 1913 р. у ніч після концерту творів Н.Римського-Корсакова закінчилася казка про Царівну-Лебідь 45-річної Надії Забіли.