Братство тарасівців

Як сьогодні, так і тоді, у 1891 р. більшість українців закобзарила у душі плач та зневіру й пожала неволю. Частина українців вважалася українофілами: читали українські книги, носили вишиванки, відзначали народні свята, щиросердно любили свій народ, а мовою їхнього думання була російська і працювали вони для чужого народу. За такої ситуації влітку 1891 р. на Тарасовій горі, де витав дух нашого генія, четверо студентів (Базькевич Михайло, Байздренко Микола, Липа Іван – Харківський університет; Боровик Віталій – Київський університет) поклялися: До останнього дня: "Ми вживаємо тільки українську мову, ми працюємо тільки для українського народу", "Ми віддаємо усі сили, щоб визволити свою націю з гніту", "Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!"
  Так народилася найперша не просвітницька, а таємна політична організація України "Братство тарасівців", що мала мету: незалежність України.

Очолив братство Іван Липа. Перша організація утворилася в Полтаві в 1891 р., потім з’явилися осередки – Харків, Київ, Катеринослав, Лубни, Одеса, Прилуки, Чернігів.

Вона мала сто борців, серед яких:

1. Базькевич Михайло,
2. Байздренко Микола,
3. Боржковський В,
4. Боровик Віталій,
5. Вороний Микола,
6. Грінченко Борис,
7. Дмитрієв М,
8. Дробиш Д,
9. Кононенко Mусій,
10. Коцюбинський Михайло,
11. Липа Іван,
12. Міхновський Микола,
13. Погибка Панас.
14. Самійленко Володимир,
15. Сигаревич Дмитро,
16. Совачов В,
17. Степаненко В,
18. Тимченко Євген,
19. Черняхівський Олександр
20. Шемет Володимир.
21. Яценко М.

Незважаючи на переслідування з боку влади, таємна організація проіснувала до 1898 року. Під впливом "Братства Тарасівців" у 1897 році було засновано Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію, а в 1900 – Революційну Українську Партію.