Агнон значить кинутий

"Вона працює!" – ці облудні бігборди в’їлися українцям у печінки. А уявіть собі таке: "Дотримуйтеся тиші! Агнон працює" – такий спеціальний знак мер міста наказав установити біля будинку письменника, коли в районі, де він жив, почались будівельні роботи.
 

wikipedia.org

Єврейський письменник Агнон (Шмуель Йосип Халеві Чачкес), автор романів, повістей і оповідань, народився 17 липня 1888 р. в м. Бучачі на Тернопіллі у багатій родині ремісника. Маленькому мати прищепила любов до книги, науки. Юний Агнон відвідував хедер (початкову школу), а також вивчав Талмуд під керівництвом свого батька. Підлітком став активним сіоністом. Свої перші поетичні твори, опубліковані в місцевій газеті, написав на івриті та ідіш. Слави зазнав син торгівця хутрами у 18 років, коли видрукував понад 70 оповідань, есе, віршів. Юний геній переселився до Львова, де працював у редакції єврейської газети. У 1908 р. разом із бучацькими євреями емігрував до Палестини. Наступного року опублікував коротку повість "Кинуті дружини", назву якої використав для свого літературного псевдоніма ("Агнон" у перекладі з івриту означає "кинутий"). З 1924 р. "Агнон" стало офіційним прізвищем письменника.

У 1913 — 1924 рр. жив і працював у Німеччині. Під час Першої світової війни Шмуель вирішив "ухилитися" від армії. За кілька тижнів до призивної комісії він багато палив, з’їв купу пігулок і майже не спав. "Хворий", – визначили лікарі. Це була правда: нирки не витримали перевантаження. А письменник радів: він отримав п’ятирічну стипендію на заняття мистецтвом. Тут було не до війни, адже треба було писати, редагувати антологію єврейської літератури. Потім знову переїхав до Єрусалима (Палестина), де знайшов вічний спокій.

У 1929 р. написав двотомний роман "Видання заміж", зобразив життя галицької єврейської бідноти, де гумор та іронія переплелися зі співчуттям до героїв.

Коли у 1931 році у Берліні вийшло в світ повне зібрання оповідань письменника, Шмуель Агнон здійснив подорож Європою; заїхав до Західної України, відвідав Бучач. 1935 року з’явився роман про бучацьких переселенців до Палестини "На морській глибині", популярним є оповідання "Бартка Довбуша". Після подорожі Агнон написав про долі галицьких євреїв-переселенців повість "Гість на одну ніч" та роман "Весільний балдахін" (українська назва "В серцевині морів").

За "глибоко оригінальне мистецтво оповіді, навіяне єврейськими народними мотивами" член Академії мови Ізраїль Шмуель Агнон у 1966 р. був удостоєний Нобелівської премії. За традицією протягом 6 місяців після вручення премії Нобелівський лауреат має прочитати популярну лекцію на тему своєї роботи у Стокгольмі чи Осло. Найбільш незвичайною промовою за всю історію вважається нобелівська промова Шмуеля Агнона – першого з івритомовних та ідішемовних письменників володаря цієї високої відзнаки.
"Поети чужої слави, актори сусідньої сцени", – так Борис Харчук відгукнувся про лауреатів – уродженців України.

Промова Агнона: www.ji-magazine.lviv.ua