МОДА ТА ІНКЛЮЗІЯ – fashion vs inclusion ?

Що може бути спільного між модою та інклюзією? Чи варто публікувати у fashion-виданні новини зі світу inclusive education? Як можна враховувати колір нігтів під час виконання інтерактивної вправи Think-Pair-Share? А яка найпомітніша новітня  національна традиція української молоді? Спробуємо відповісти на ці питання, згадуючи  лютневі тренінги американця Nolan Patrek зі стратегій та методик інклюзивної освіти, які відбулися на Прикарпатті в рамках міжнародного проекту «Без кордонів: розвиток і підтримка інклюзивної освітньої спільноти», що реалізовується  за підтримки відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні.

У широкому сенсі інклюзія (англ.inclusion) – забезпечення включення в суспільне життя усіх людей, незалежно від їх можливостей, особливостей, інвалідності, гендеру, раси, віри. Кожна людина – цінна та важлива вже своїм існуванням, її особливі та унікальні риси треба трактувати як бонуси, а не вади. Люди з інвалідністю в українському суспільстві постійно стикаються з бар’єрами: психологічними, фізичними, академічними, які потрібно прибирати, якщо ми хочемо бути успішною, вільною та справедливою нацією. Розгляньмося – скільки людей з інвалідністю ми бачимо на наших вулицях, в екранах смартфонів, в навчальних закладах, не відчайдушно долаючих бар’єри, а щасливих від того, що вони мають змогу займатися улюбленою справою? Їх стає більше, бо суспільство вчиться бачити, приймати і вітати різноманітність, а не відвертатися і закриватися. Ви напевно бачили цих медійних особистостей, які пересуваються на інвалідному візку: багатогранна галичанка Христина Сирова-Ковалишин, спортсмен, мандрівник і музикант кам’янчанин Дмитро Щебетюк,  модель киянка Оксана Кононець, госпітальєрка та парламентарка волинянка Яна Зінкевич. Хоч інклюзія – не виключно людина на інвалідному візку, а інвалідність може бути невидимою чи тимчасовою, важливо, що чуються голоси людей з інвалідністю та без, які є яскравими прикладами і просвітянами інклюзії.

Все починається з дитячого садка і школи. Проводячи тренінги з інклюзивної освіти для студентів та педагогів Івано-Франківського коледжу та інших навчальних закладів Прикарпаття Нолан Патрек не забував і про локальні особливості моди у порівнянні з Америкою. Їх він помітив три. Нігті: таке різноманіття кольорів та патернів нігтів він бачив уперше. Селфі: українці витрачають дуже багато часу і зусиль на це заняття. Ціни: вони в тут високі, і все ж наші співгромадяни гарно виглядають і доглядають за собою.

І наостанок ще про інклюзію. Люди з інвалідністю хочуть існувати, взаємодіяти і  бути корисними та модними. Модним і шляхетним є суспільство, яке приймає і цінує всіх.

Сергій Сидорів, Софія Шотт