Криза середнього віку: діагноз чи віковій піт-стоп?

"Я нічого в цьому житті не досяг". "Гидко дивитися на себе в дзеркало". "Хто вигадав, що в 40 років життя тільки починається?!" "У моєму житті тільки чорні смуги!" Все частіше і частіше ми чуємо подібні слова від близьких і дорогих нам людей, намагаємося допомогти їм знайти вихід із ситуації і вкрай рідко знаходимо відповідь на питання "А в чому, власне, справа?" Криза середнього віку? Що це? Коли це? Як з цим жити? Що з цим робити?

Фахівці з компанії Newbreed вирішили з'ясувати всі тонкощі кризи середнього віку у практикуючого психолога Вікторії Закарчевної.
 
Вікторія, пропоную почати з визначення, що ж таке "криза середнього віку"?

Для того, щоб це зрозуміти, потрібно знати, що ж таке криза. Кожна людина впродовж свого життя проходить різні вікові кризи. Будь-яка з них – це перехід кількісних змін у якісні. Відповідно, криза середнього віку - це таке ж явище, що відбувається у певний період, а саме в період середнього віку.  

Добре, тоді що ж таке середній вік? Коли він настає?

По-перше, варто відзначити, що у чоловіків і жінок він різний, оскільки жінки трохи швидше розвиваються. Всередньому йдеться про вік від 30 до 35-36 років. Цей період у житті людини називається середнім віком і саме під час нього відбуваються різні перебудови, як фізіологічні, так і психологічні. Це найважливіше, що потрібно відзначити! Тому що, коли мова йде про маленьку дитину, ми завжди розуміємо під кризою зміни фізіологічні: почала ходити, говорити, розуміти, що "я це я". Але, тим не менше, навіть в середньому віці відбуваються фізіологічні зміни, що ведуть за собою і психологічні.

У кого частіше зустрічається криза середнього віку: у чоловіків чи жінок? Є певна статистика чи це дуже суб'єктивно?

Це не суб'єктивно. Статистики не те, що нема, вона різна, тому що чоловіки і жінки - абсолютно різні. Частіше криза зустрічається у чоловіків, з тієї простої причини, що жінка, як правило, в 30-36 років зайнята народженням і вихованням дітей. Відповідно у неї немає часу думати про самореалізацію. Адже навіть якщо вона не досягла успіху в роботі, то у неї завжди є успіх вдома: вона стала дружиною, мамою. Тому у жінок ця криза проходить трішки легше. Чоловіки ж з нею стикаються частіше, тому що для них головна і єдина реалізація в житті - професійна.

Які основні симптоми?

Наведу простий приклад: якщо ви або ваш чоловік прокидаєтеся зранку, і практично кожного дня задаєте собі питання: "Навіщо я живу?", "Чого я досяг у житті?", "Я хотів стати кимось, а не став!", "Як далі бути?", тобто питання, що стосуються місця людини в житті та її реалізації - це, однозначно, симптоми кризи середнього віку. Адже саме це явище передбачає порівняння людиною її мрій та реалій. Якщо коротко, то основні симптоми такі: депресивний стан, підвищена тривожність, схильність до алкоголю, наркотиків, травки, сигарет, до речовин, які допомагають втекти від реальності; часті філософські порівняння своєї мрії з реальністю. Це стосується і чоловіків, і жінок. Жінки можуть бути схильні ще й до істерик. А якщо людина більш інтелектуально розвинена, то відбувається переоцінка цінностей, коли розумієш, що те, чим ти жив у 20 років, зараз непотрібне, це теж буде симптомом.

Також, продовжуючи цю тему, важливо сказати, що у чоловіків криза дуже часто супроводжується алкогольними запоями, причому не веселими пиятиками, а, навпаки, на одинці чи в компанії однодумців, які можуть підтримати його роздуми на тему "життя несправедливе", "досягти чогось складно". Тобто панують більш песимістичні, негативні настрої. П'ють не від радості, а від горя. Часто у чоловіків і жінок спостерігаються депресивні стани, коли нічого не хочеться, настає апатія і не видно світла у кінці тунелю...
 
Так, але чому ці питання людина задає собі саме після 30 років, а не у 25 чи 60?

Тому що 30-35 років - це той вік, коли ти вже чогось досяг і можна побачити результат.

Вікторія, а можна якось охарактеризувати соціальний статус людей, які найчастіше важко переживають кризу середнього віку?

Так, і тут є дуже цікава закономірність: найчастіше криза буває не у людей бідних чи із середнього соціального прошарку, а здебільшого у людей вищого рангу. Тому що людина вже досягла багато чого, витратила на це час, життя, сили, переступила якісь свої дитячі цінності, принципи юності. Вона це все зробила, отримала начебто результат, але нещаслива.

Чи є якісь способи профілактики кризи?

Профілактики ніякої немає, тому що людина проживає кожен рік, а профілактика кризи означає не прожити якийсь період, заснути. Це неможливо. А от полегшити можна!

Давайте зануримося в першопричини цього явища? Що може його спричинити, окрім тих речей, про які ми вже говорили?

Основна першопричина - це зміна віку. Неминуче біологічне явище. Як дитина неминуче навчиться ходити, так і людина прийде до порівняння того, про що мріяла, з тим, що отримала. Крім цього, причина буде в образі "Я" і в таких важливих моментах, як близькість у відносинах та реалізація на роботі та вдома. Тобто коли людина досягає певного віку, виникають кількісні зміни, які повинні перейти в якісні.
 
Чи всі люди її переживають? Можна якось уникнути цього?

Криза неминуча, як і те, що ми вчимося ходити і падаємо. Можна на неї закрити очі, можна робити вигляд, що нічого не відбувається, але уникнути її неможливо. Небагато людей схильні до рефлексії і задають собі питання: "Чи задоволений я своїм життям?" "Чи подобається мені бути в світі?" Більшість закривають очі і це просто переходить в хронічну форму. Це як хворіти і не лікуватись. В певні періоди у вас відбуваються загострення, наприклад, виразка шлунку як наслідок неправильного харчування. Це аналогічний стан, тільки менш помітний, але більш серйозний, бо душу лікувати набагато складніше, ніж тіло. Болить зуб, його видно, полікували і є результат. З душею складніше. Тому ті, хто закривають на це очі, мають справу з хронічними станами: тривожністю, пригніченістю, апатією, заниженою самооцінкою, що призводить до неврозів, істерії та інших наслідків. Потім, якщо трапляється якась кризова або стресова ситуація, хронічний стан дуже загострюється.

Те, що уникнути кризи неможливо, зрозуміло. А чи можна, в такому випадку, скоротити її тривалість?

Скоротити кризу можна цілеспрямованою роботою над собою. Неможливо вгадати, трапиться вона в 30, 32 чи 36, а може і в 38. Але коли прокидаєшся зранку і розумієш, що у твоєму житті щось змінилось, і все, що було до цього, залишилося позаду, ти починаєш працювати над собою, задавати правильні питання, шукати однодумців, знаходити правильні відповіді, які полегшують стан і допомагають рухатися вперед. Тільки так можна скоротити кризу, оскільки це дає визначеність, розуміння того, як рухатися далі. Багато людей в ці кризові періоди руйнують сім'ї, змінюють міста, професії, йдуть у творчість, тому що це те поле, де можна почати знову.

Тобто, якщо людина у цей час намагатиметься розібратися в собі, рефлексувати, шукати однодумців, то їй це допоможе швидше і ефективніше пережити кризу, вірно?

Так, найголовніше - не закриватися. Одна з найбільш неправильних стратегій (ця проблема частіше стосується чоловіків, ніж жінок) - це нікому про нічого не говорити, пити на одинці, і все пройде. Це часто веде до не дуже хороших наслідків. Є приклади ТОП-менеджерів, які йдуть з високих посад в нікуди, бо не можуть впоратися зі станом, коли все не так і результат не влаштовує.

Якщо людині 29-30 і вона розуміє, що ось-ось настане цей фатальний період, чи може вона якось заздалегідь до нього приготуватися?

Підготуватися можна, не на 100%, але можна. Зараз є дуже багато правильних інструментів у вільному доступі. Наприклад, карта життя, цілі на найближчі 3-5 років, карта результатів, досягнень. Можна заздалегідь подивитись, чого ти досяг, виміряти це і спати спокійно, хоча б відповівши собі на питання: чого я досяг, навіщо я це зробив, до чого я прийшов, чи задоволений я цим. Якщо чимось незадоволений, то це буде певний буферний період, щоб дотягнути, зробити ривок і досягти того, чого ще не досяг. Насправді, якщо такі речі робити кожні 2-3-5 років, то це теж буде одним із профілактичних методів. Тобто коли людина розуміє, в якій життєвій площині знаходиться, куди рухається, чи рухається у правильному напрямку. А якщо трапляються постійні невдачі, замислюється, чи правильно я роблю, можливо, це не мій шлях. Це і є попередження, підготовка і профілактика. Ми знову повертаємося до того, що це робота над собою.
 
У жінок, напевно, в цей час виникають претензії до своєї зовнішності, вони часто вдаються до хірургічних методів. Це теж спосіб пережити кризу середнього віку?

Це спосіб не пережити, а відтягнути момент, уповільнити час. Для жінки все-таки 30 років це такий собі "перший дзвіночок", і всі хірургічні втручання - це спроба відтягнути кризу. Якщо цінності юності, молодості - це краса, привабливість, зовнішність, то у середнього віку вони інші. І якщо вони не прийшли на зміну попереднім, замінити їх нічим. Це і буде криза жінки.

Вікторія, Ви говорили про те, що чоловіки часто починають пити під час кризи середнього віку. Як зупинити цей процес, щоб не втратити десятки років?

Зупинити цей процес може або сам чоловік, або потрібно звертатися за допомогою до фахівця. Це може бути психолог, в крайньому випадку - нарколог. Зупинитися можна тільки переживши певний момент. Адже алкоголь - це спосіб відходу від певного стану. Якщо знайти причину, то не буде потреби в алкоголі.

А жінка, яка знаходиться поруч з чоловіком, може допомогти йому пережити кризу?

Так. Для жінки криза чоловіка - це вкрай важкий період, тому що його можна бачити різним: слабким, пригніченим, неуспішним, агресивним і деструктивним. І, як правило, агресія направлена ​​в бік жінки, хоча вона навіть не винна в цьому. Тому жінці треба багато мудрості, терпіння, співчуття. Чому руйнуються сім'ї ? Тому що, коли чоловік не дає жінці те, що повинен давати, вона справедливо може піти до того, хто їй це дасть. Тоді чоловік потрапляє у ще гіршу ситуацію, бо він залишається один на один зі своєю бідою, плюс додається ще одна біда, яка цей стан ускладнює.

А що жінці простіше: пережити свою кризу чи кризу свого чоловіка?

Хороше питання! Простіше пережити свою кризу, тому що є діти, завжди є чим зайнятися. Адже природа так створила жінку, що вона завжди спрямована на створення, а це процес. Жінка завжди в процесі: виношування, вигодовування, виховання, догляду, причому догляду за дітьми, за чоловіком, за батьками. А чоловік орієнтований на результат. Мета досягнута, результат отриманий, і потім з’являється прірва. Потрібно знайти нову мету, нову ціль, щоби почати новий шлях. Час від закінчення однієї мети до початку нового шляху - дуже критичний час.
 
А якщо у жінки немає дітей, як вона справляється з кризою?

Часто у жінок, у яких немає дітей, є діти сестер, братів, племінники, хрещеники і т.д. У них є собачки, кішки, квіти, чоловік. У жінки є внутрішня установка на догляд і турботу за кимось, тому ті, що не мають дітей, часто шукають їх. Якщо у жінок така установка не дуже розвинена, вони з головою пірнають в роботу і піклуються про своїх підлеглих чи про компанію.

Якщо все ж говорити про кризу, вона більш пов'язана з емоційним станом чи з тим, що в голові, з розумом? Це більше криза почуттів і емоцій чи здорового глузду?

Складно сказати, тому що почуття і емоції - це базові процеси, які завжди супроводжують думку. Думка завжди пофарбована в якийсь колір, в якусь емоцію. Тому, відповідаючи на ваше запитання, я не можу сказати, що правильно виділяти щось одне: розум чи емоції. Але, все-таки, більше варто говорити про кризу розуму, бо переоцінка, переосмислення - це завжди питання до себе, до свого "Я", а вже в який колір воно пофарбоване - це ситуативно. Емоції можуть змінюватися: одного дня можна плакати, іншого - сміятися. У емоцій немає кризи, тому що вони мінливі та завжди залежать від внутрішнього стану.

Вікторія, Ваші рекомендації, рецепти успішного подолання кризи середнього віку крім того, про що ми вже раніше говорили.

Якщо вашим близьким людям вже за 30, подивіться, поспостерігайте за ними, чи уникають вони близьких відносин, чи роблять помилки, переживають якісь дивні періоди. Можливо, їм потрібна допомога і ви станете для них людиною, яка полегшить цей стан або допоможе знайти правильний напрямок. Друга рекомендація для людей, кому вже за 30: звертайте увагу на себе, наскільки вам подобається жити, наскільки вам добре з собою. Рефлексуйте, тому що час біжить дуже швидко, саме психологічний час, і часом ми женемося з чимось дуже важливим, на наш погляд, і втрачаємо щось набагато важливіше. Рефлексуючи і відчуваючи себе, ми здатні передбачити якісь стани, запобігти їм, тому що всі відповіді всередині нас. Ну і, звичайно, якщо ви бачите проблему і самостійно вам з нею впоратися складно, зверніться до фахівця. Адже працюючи з вами в тандемі, він зиоже показати вам правильний напрямок, звернути вашу увагу на ті результати, які ви, можливо, не хочете помічати, на ті важливі цінності, які ви раптом перестали бачити, допоможе знайти відповіді на питання, які ви задаєте кожного дня і не хочете на них відповідати. Можливо, це не настільки приємно, як алкоголь чи хороший кальян, але це однозначно буде ефективніше і дасть хороший результат.
 
Підводячи підсумки цікавої та корисної бесіди з експертом, важливо відзначити, що криза середнього віку - не страшна невиліковна хвороба, а цілком зрозуміле явище, з яким кожен з нас рано чи пізно зіткнеться. Важливо бути озброєним! А для цього потрібно прислухатися до порад психолога і не боятися дати відсіч кризі, коли вона постукає у ваше життя.

(via)