Ярослав Радіонов: "Фотографії – це негатив позитивного героя"

UaModna взяла інтерв'ю у молодого українського фотографа Ярослава Радіонова, автора документального проекту "Гуцули". Фотографії проекту можна переглянути в альбомі UaModna, а тим часом до вашої уваги - запис цікавої розмови з Ярославом.

Ярославе, де ти народився, де навчаєшся?

Народився я в місті Житомир, навчаюся в Києві в КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого на кіно телеоператора.

Серйозно займаюся фотографією останні п’ять років. А взагалі фотоапарат тримаю у руках, скільки себе пам’ятаю.

Очима і душею :). Але роблю це за допомогою звичайного дзеркального цифрового апарату. Як тільки починав - фотографував на плівку. Зараз хочу знову до неї повернутися, бо в дечому вона все-таки значно виграє. Але мене зупиняє моя розбещеність – мені важко йти на зйомку з думкою про те, що в мене є лише 36 кадрів або трохи більше.
 

В картинах Босха та Гойї, Левітана, в поезії Блока та Бродського, прозі Аксьонова та Хаггарда.

Ти подорожуєш заради фотографій чи просто фотографуєш ті місця, де доводиться побувати?

Спочатку я подорожував і фотографував, потім я подорожував заради фотографії. А віднедавна я подорожую аби досліджувати, а фотографія мені в цьому допомагає. Вже не цікаво просто фотографувати або просто подорожувати. Розвиток вимагає глобальнішого підходу :).

Фактично я ним живу, чим і спричиняю чималий дискомфорт для своїх батьків. Я не знаю з чого все почалося, але закрутилося це все круто.

Для мене немає більшого кайфу, ніж пролетіти на всіх парах на велосипеді через ліс, весною, коли там ще повністю не розтанув сніг, а земля вже перетворилася на болото, а потім повернутися додому, повністю обліпленим багнюкою, та прийняти гарячу ванну.

Я обожнюю скелелазіння з його протистоянням силі тяжіння. Люблю походи, жити в палатці, митися льодяною водою та їсти щойно зібрані ягоди та спостерігати за справжніми чудесами. Я не люблю звичайне життя з його розміреністю, стабільністю, цивілізованими подорожами. Я живу за своїми правилами :)

Так, фотографії мої дійсно трохи похмурі і я нічого не можу з цим вдіяти, такі вже виходять, так я вже бачу. Не можу сказати чи імпонує він мені чи ні, такий стиль просто є і все, це частина мене. Хоча насправді я оптиміст по життю, хоч і з поганим характером... Хоча, щойно в мене виникла гіпотеза – в свої фотографії я виливаю все те, що не хочу залишати в своїй душі. Тобто фотографії – це негатив позитивного героя :)

Ще займаюся скелелазінням туризмом та колекціонуванням вражень. Збираю бібліотеку.

Хочу затесатися в риболовецьку команду та вийти на траулері в море порибалити.

Стараюся так далеко не дивитися. В мене є ідеї на рік-два. Зараз - це сплав на власноруч зробленому плоті від Кам’янця-Подільського куди - небудь, а також поїхати дикуном в Словаччину – жити в палатці або в когось із знайомих (з допомогою каучсерфінгу), їздити найдешевшим транспортом та намагатися спілкуватися з людьми, не знаючи мови, побачити та відчути якомога більше. Але є одна проблема – в мене є однодумці тільки на словах, коли доходить до діла, то всі розбігаються і я їду сам. Тому думаю що Словаччину буду підкорювати теж один. Страшно, але ж що поробиш :)

А взагалі є мрія – працювати подорожуючи, і зараз я потихеньку йду до неї. З божевільних мрій – це стрибнути з мотузкою, парашутом, ще раз хочу піднятися в небо на мотодельтаплані.