Зрости душею допуття

Кричать занедбані могили
Одвічним душам, що тут є
- Ви б це безглуздя припинили
- Даремне втілення своє!
Від ваших досвідів нікчемних
Тілами всіяна Земля,
Посеред маси незліченних
Лиш в одиниць СВЯТЕ ім’я.
      От, як тут пам'ять не втрачати,
      Коли навколо така гра!
      Душа НЕЗРІЛА мусить грати
      У ній укотре, хоч й стара.
Буття ніхто не покидає.
Дивись душа, як слід дивись,
Допоки серце в грудях грає
У грі ілюзій – схаменись!
    Не ти жиєш, живуть тобою.
    Не спи, прокинься – де ж твій зріст?!
    Забудь виходити з сльозою,
    Згадай мети своєї зміст.
Ти ж на Землі рости хотіла
Серед потрібних перешкод.
Навіщо ж знову й знову в тілі
Шукаєш згубних насолод?!
     Змарнуєш час і пізно буде,
     Мине, мов спалах черговий,
     Усе увагою забуте
     Розвіє вітер віковий.
А ти, НЕЗРІЛА, будеш вдома
Сушити випране життя.
Й, повір, тоді ніяка втома
Твого не спинить каяття!
     Чекай на диво, жди нагоди,
     В нове пірнути сповиття,
     Набути праведні клейноди -
     ЗРОСТИ ДУШЕЮ ДОПУТТЯ.
 
Кричать занедбані могили…