Зійшлися дві комети

Щемить  голос-струна у скронях.
Ще мить і у долонях
Холод - туман розлук, розчарувань.

Надії, мрії - то лиш мить
У всесвіті нескореному нами.
Галактики досяжності незнані,
Незвідані любові миті
І спомин, спогад космосу польоту,
Про те, що в чорну бездну полетить.

Зійшлися дві комети у польоті
Хвостами ледь торкнувшись суєти
І все….
І все то спепелилося навіки
А де ж то, на землі це залишить?