З Днем народження, Легендо!

Сашку пророкували велике майбутнє, але він так і залишився у рідному Динамо. Дарма чи ні, сказати важко. Були гарні пропозиції, але він вирішив не міняти гроші та славу на рідну динамівську футболку. Виграти Лігу Чемпіонів чи Кубок УЄФА йому так і не вдалось, але він побував у півфіналах обох турнірів. А найкращим його тріумфом став рекорд у серії пенальті зі швейцарцями - наш іменинник не пропустив жодного голу у тій серії і провів збірну до ¼.

Були і складні травми, непереконлива гра, погані виходи з воріт, пропущені голи на групових етапах ЛЧ. Іноді по 5-6 м'ячів залітало за гру в його ворота; було навіть таке, що незмінний капітан сидів місяцями, а іноді й сезонами на лавці запасних.



Про нього можна впевнено сказати: Шовковський бачив абсолютно все, що можна побачити гравцю за його професійну діяльність. Його можна порівняти у цьому плані з Франческо Тотті. Римський імператор прожив аналогічне "футбольне" життя, повірте, це гідне порівняння.

В умовному пантеоні легенд Динамо він має посідати місце поруч з Блохіним, Шевченком і Бєлановим, а можливо, навіть вище. Він не був народжений бути найкращим у голкіперській справі, він несамовито працював на тренуваннях і ці намагання зробили його тим, ким він став.

Хочеться подякувати Олександру за його гру і відданість клубу, а також привітати, нехай Сашку у житті поталанить більше, ніж у ті часи травм і невдач, нехай його півфінали виллються у хороші фінали у житті.