Яскравий діамант поезій Володимира Самійленка - неоціненний скарб України

Давно то було, але не загуло. Жила у Сорочинцях дівчина невимовної краси; уміла Саня Самійленко шити-прясти, читати-співати. На неї хлопці задивлялися, але свататися не наважалися, бо вона була кріпачкою. І взяла 15-річну красуню економкою до себе поміщиця Лисевич. Все б добре, але 40-річний син поміщиці Іван за дівчам почав упадати, обіцянками світ устилати. Коли ж калину пан зірвав, інтерес до Санечки пропав. Дівча при надії повернулося до батьків і 3 лютого 1864 р. народила сина Володимира. Записали хлопчину на прізвище матері. 

Згодом влаштувалася неня економкою до старого багатого поміщика Олексія Трохимовського. Покохав старий Санечку, став їй добрим невінчаним чоловіком та опікуном її синові. От і зростав Влодко у легендарному будинку: тут жив батько пана Трохимовського, відомий лікар; у цьому домі народився Микола Гоголь. Сам же Микола Гоголь дружив із сином лікаря. Отримав домашню освіту Влодко від пана Олексія, перечитав його велику французьку бібліотеку. Пізніше Трохимовський віддав хлопчину у Миргород на навчання, далі - до Полтавської гімназії, до Київського університету.

"Начитавшись у 5-6 класі гімназії українських книжок, я почув серцем, що те все рідне, моє, прийшов до того висновку, що моя мова – українська, а не російська, та й почав свідомо писати українською мовою".
 
Задивлялися на Влодка дівчата: майже на всіх інструментах грає, танцює, співає; сам красивий, тільки пишний волос сивий. І між собою кликали Сивеньким, що стало псевдонімом Володимира Самійленка.

Брав скрипку Шелуха (друг Влодка, поет Сергій Шелухін), Сивенький – бубна - шли грати на весілля. 16 травня 1886 р. цей дует грав на заручинах Івана Франка та Ольги Хоружинської.

Добігло до кінця навчання в університеті, час складати іспити, але Володька проспав – і лишився навік без диплома зі свідоцтвом про "зачет 8 семестров". Довелося служити на телеграфі, у земстві. Самійленко вільно читав і перекладав без словника з грецької, іспанської, італійської, латини, польської, французької, тому зайнявся літературою. Він переклав "Іліаду" Гомера, "Божественну комедію" Данте, п'єси Мольєра, Б. Трістана, Бомарше, А. Франса, вірші Беранже, Байрона, твори О. Пушкіна і В. Жуковського, І. Нікітіна і М. Гоголя.

Кілька років працював Самійленко у Чернігові, де зійшовся з Леонідом Глібовим. Глібов видавав дитячий журнал "Дзвінок", для якого Самійленко написав "Вечірню пісню". Покладена на музику Кирилом Стеценком, вона стала відомою Вам із телепрограми "Вечірня казка".

Здавалося, все добре: Сивенький одружився, знайшлося йому дві донечки, а він мріяв про сина. І син народився, за ним другий! Донечки учаться в гімназії, дружина бавить синів, але один за одним згасли хлопчики. Горе, купа боргів обсіли поета.

Від лютого 1917-го Самійленко в Києві. Працював у міністерстві фінансів, згодом у міністерстві освіти, був директором Департаменту загальних справ. Відступали разом із Директорією: Вінниця, Станіслав, Тарнов. Брат Лесі Українки Михайло писав, що Самійленка стан дійшов до краю: напозичався, здав у заклад свій та жінчин одяг, ладен йти двірником. Врятувала львівська "Просвіта": дали родині притулок у садівничо-господарській школі, поет викладав географію та літературу. Молодша дочка була з ними, а старша десь на Східній Україні. На Великдень 1923 р. дружина раптом зникла. Виявилося, що старша донечка обізвалася: вона після голоду згасала від туберкульозу. Мати полинула до дитяти. А батькові теж дісталося. Мала закохалася у вчителя, мала мрію про одруження, але коханий зламав слово. У лютому 1924 р під час пологів вона померла. 70-літній поет, хворий на саркому, поховав дочку і лишився з немовлям. Із Праги Самійленку вислав допомогу Михайло Косач і поїхав він до дружини на Схід. 

У Києві на Володимира Самійленка очікував ще один удар: місяць тому померла старша дочка. Жив поет у Боярці, у сирому напівпідвалі.

12 серпня 1925 року Володимир Самійленко відмучився. Сусіди зносили, у кого що було: родина Клименка принесла дошки на труну; інші – козацький пояс, червону китайку. А яскравий діамант поезій Сивенького – скарб України.
   
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com