|
15 лютого 2018
Марина Чиянова |
Ти пам'ятаєш?
Під звук іспанської гітари,
Вогню дам сонному каміну
Та знов думками у минуле,
До тебе, янгол мій, полину…
В цій тиші зимніх вечорів…
Коли лиш я, камін і Муза,
Намистом з ніжних, теплих слів,
Твоїх грудей знов доторкнуся.
Думками й пам'яттю накрию
Тебе, мов ковдрою, у кріслі,
І трепетні цілунки в шию
Зростуться з перлами в намисті…
Чи пам'ятаєш ті цілунки?
Гарячий дотик ніжних губ,
Опалі на килим малюнки
Напівоголених натур?
Як малювала жовту ковдру,
З плечей звисаючу до низу,
В якій, я лицарем без роду
Останній раз грав антрепризу?
Театр любові, сміх крізь сльози
І знов, і знов, в коханні пристрасть,
Ковтки "Jim Beam", з ковтками кОли…
А що тепер? Зі слів намисто…
Ти пам'ятаєш, як нас гріло,
Кохання навіть без каміну…
Куди ж тепер все відлетіло,
Кого з нас хто, й навіщо кинув?
© Ярослав Ланьо
| 1 | 1657 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
