і буде так

 ***
Земля навколо сонця назбирає,
Мені ще не один десяток літ,
І онучок, можливо, запитає:
- Чи пам’ятаєш молодість ти, дід?
Чи правда, що колись та в Україні,
Де землі споконвіку чарівні,
Стрічались люди бідні й нещасливі?
І я відповісти не зможу – ні…
- Чи правда, що людей не шанувала,
Тодішня влада? Дід, скажи мені?
Спитає, й в очі ніжно так погляне,
І знову не почує моє – ні…
- Чи правда, що сумління продавали?
- Чи чув я щось колись про хабарі?
- Чи правда, що за мову убивали,
За рідну мову? Й знов не вчує – ні…
І вам оце змінити все вдалося?
І назавжди пішли в минуле дні,
Котрі вам пережити довелося?
І знов почує – так! Натомість – ні…