Коли щось не вдається...

Коли щось не виходить, опускаємо руки. І, жаліючи себе, виправдовуємося, замість того, щоби піднятися з колін і продовжити свою дорогу. Роздивіться навколо, ставте в приклад тих, хто бореться щохвилинно, стаючи день за днем тільки сильнішими.

Наталія Базовкіна

Наталя — інвалід з дитинства. У 2012 році закінчила навчання в Реабілітаційному центрі для інвалідів за фахом Декоративно-прикладне мистецтво. Дівчина живе в будинку престарілих, розписує керамічний посуд, бере участь у виставках і чекає замовлень від шанувальників своєї творчості. І таких назбиралось вже багатенько. Поціновувачі буквально в черзі стоять, щоб отримати тарілку з дивовижним птаством, звірями, природою та спорудами, а людині й заняття, і заробіток.

Продає Наталя свої роботи через Фейсбук, де її сторінка за кілька днів стала страшенно популярною. Підписники не можуть нахвалити художницю, допомагають із пошуком матеріалів, пропонують свої варіанти візерунків. Та поки найпопулярнішим розписом залишаються казкові жирафи, які благородно схиляють свої голови перед поціновувачами прекрасного.
 

Ваня Анзін

Йому лише 12, а він уже зриває овації у концертних залах України та Росії. Ваня Анзін — переможець багатьох міжнародних конкурсів, навчається у звичайній музичній школі Запоріжжя. І мало хто здогадується, що хлопчик, який так віртуозно виконує п'єси на ксилофоні, є інвалідом слуху.

Коли Вані було шість, він сам попросив батька віддати його у музичну школу. На чому грати, також вибирав сам. До душі припав ксилофон. Коли хлопчина виходить на велику сцену, у залі навіть не здогадуються, що у нього порушення слуху, але без спеціального апарата Іван майже нічого не чує.

Серед різноманіття музичних жанрів найбільше до вподоби джаз. Але сам імпровізувати поки що не пробує. Крім музики, хлопець цікавиться комп'ютерними іграми та мріє про спортивний автомобіль. А викладачі захоплюються своїм вихованцем і дивуються, як хлопцеві вдається настільки тонко відчувати музику попри свої обмеження.
 

Олександр Похілько

Хлопець грає на фортепіано і тромбоні, займає місця на змаганнях з настільного тенісу та волейболу. Відмінна фігура, дивовижна харизма, цікаво малює і продає свої роботи аж за 20 тисяч доларів, не зважаючи на те, що народився без рук та ніг.

Але найбільше вражає його сила волі та оригінальне сприйняття інвалідності. На думку Сашка, інвалідність — це радше дар, аніж покарання.

Людина може досягти майже всього, незалежно від того — інвалід вона чи ні. Головне, бути поруч та підбадьорювати. Не допомагайте інваліду через жалість чи бажання спокутувати якусь провину. Навчіть його робити так, щоб без вас він міг скористатися чимось чи зробити щось.

Талант ігнорує форми. Йому не цікаво, чи людина фізично обмежена, чи ні. Згадайте того ж Бетховена, який свої кращі твори написав, будучи повністю глухим. Або ж мексиканську художницю Фріду Кало, яка, потрапивши в автокатастрофу, пошкодила хребет. Болісні місяці нерухомої бездіяльності спонукали її до того, що дівчина взяла до рук пензель і фарби. Вона почала малювати автопортрети. І казала, що пише себе, тому що багато часу проводить на самоті, і тому що є тією темою, яку знає найкраще.
 

Підтримуйте людей, яким важче, аніж вам. Словом або ж дією. І не заради власного самолюбства, а з метою відкриття ще однієї геніальної особистості. Сказавши людині, що вона здатна на щось, підтримавши у потрібний момент, можна отримати неймовірний ефект, адже часом малі речі стають поштовхом для величних звершень.