В'ячеслав Гук. ...Він приходив до неї ввечері, але ніби потрапляв у глухий кут...

***

Він приходив до неї ввечері, але ніби потрапляв у глухий кут,
чекав і пив вино, роздмухуючи вогонь пристрасті невгасимий,
вона дивилась на нього, але помічала на його черевиках бруд
і геть не знала, що коїться в серці цієї незнайомої їй людини;

він розповідав їй про коханку Брехта Рут Берлау, про яку читав
в одному шведському романі, про любов, убиту людьми дочасно,
про Нью-Йорк, психіатричну лікарню і смак закордонних страв,
його лікті впирались у стіл, коли він цигарку прикурював часто;

на підвіконні кухні у склянках стояли пророслі цибулини – шість
чи сім; і технічні можливості старенького радіо – хибили вперто;
вона частувала його, уважно стежачи за тим, як він кумедно їсть, –
на губах був присмак цілунків, але чомусь хотілося просто вмерти;

тому здавалося, час не принесе в їхні дивні відносини ще чогось
такого, від чого можна зсунутися з глузду, страждати або здуріти,
але ж поступове зледеніння у їхніх зранених душах вже почалось
попри те, що їхні тіла всмоктали палкого кохання спекотне літо;

раз по раз у нього з’являлася усмішка, тому що він був певен, що
має колись померти навіть безсмертний і закоханий до безтями;
вони разом дивились, – як перелітних птахів синій огрублий шов
розходився у вечірньому світлі над осінніми вистиглими полями.

В'ячеслав Гук
Фото: Den goda viljan (The Best Intentions) - Bille August - 1991 | Episode 4