Всеволод Нестайко - один з найулюбленіших дитячих письменників, чиї витвори зростили не одне покоління. Хто не пам'ятає славнозвісних "Тореадорів з Васюківки" чи "В країні Сонячних Зайчиків"…
Так от, 88 років тому в місті Бердичеві (Житомирська область) побачив світ майбутній письменник. У сім'ї Всеволода існувала цікава легенда, що мама народила його якраз коли читала Ремарка. Після пологів акушер жартівливо сказав їй: "Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!" Цікаво також, що першою його домівкою був будинок по вулиці Пушкіна. Коли його зруйнували, на тому місці з’явився дитсадок. Збіг чи пророцтво? :)
Окремо варто згадати про сім'ю Всеволода. Його дідусь був відомим громадським діячем, деканом і парохом Української Греко-Католицької церкви у Бучачі. Подейкують, що саме від нього, хлопець успадкував чудове почуття гумору. Батько письменника загинув у концтаборі, коли сину було всього три роки. Чекісти заарештували його за те, що він був Січовим Стрільцем і воював на боці УГА. Мама викладала російську мову і літературу ще до війни, потім стала сестрою милосердя в російській армії. Коли почалась Перша світова, їх з батьком розділила лінія фронту. В часи Другої світової та німецької окупації, жінка відкрила підпільну школу, де її 11-літній син навчався з іншими дітлахами. Всеволод не дуже любив згадувати цей нелегкий час. Та воно і зрозуміло. Кому захочеться пережити таке ще раз.
І все ж, незважаючи на важке дитинство, Всеволоду якимось чином вдалось зберегти оптимізм і бажання дарувати посмішки. Хоча, хто зна, можливо це протест проти відібраного та спаплюженого війнами, окупацією та радянщиною, дитинства.
Через важкі реалії війни, кілька класів школи Всеволоду довелося пропустити, надолужував все що міг самотужки. Дуже любив читати пригодницькі шедеври Джека Лондона, Жюля Верна, Миколи Трублаїні й частенько мріяв про море, кар'єру капітана і мандрівки в далекі краї. Однак через проблеми із зором, нездатність розрізняти зелений та червоний кольори, мрії так і залишились мріями. По закінченню школи був філологічний факультет Університету ім.
Тараса Шевченка.
П'ятдесятирічна кар'єра письменника почалась з журналів "Дніпро", "Піонерія" і "Барвінок" та з видавництв "Молодь" і "Веселка". Тут йому пощастило познайомитись з
відомими українськими письменниками:
Наталею Забілою, Максимом Рильським,
Павлом Тичиною…
Чому саме дитячі книги? Вочевидь, "серйозність" і рутина дорослого життя були не зовсім тим, чого прагнув письменник. Сам Всеволод про свій вибір казав так: "Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам'ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше".
Дебютна книга Нестайка "Шурка і Шурко" вийшла в 1956 році. Так розпочався довгий та цікавий літературний шлях нашого героя. Загалом у творчому доробку письменника більше 40 творів: оповідань, повістей, казок, п'єс. Кілька з них, а саме "Одиниця з обманом", "Тореадори з Васюківки" та "Чудеса в Гарбузянах", були екранізовані і здобули чимало міжнародних кінонагород. Зокрема фільм "Тореадори…" демонструвався в 72 країнах світу, тільки не в радянській Україні. Чиновники вирішили, що у ньому є наклеп на радянські реалії, а головні герої не схожі на справжніх піонерів.
Всеволода Нестайка справедливо вважають класиком дитячої літератури. Соціальне опитування, проведене в 90-их роках, показало, що його казки та оповідання були на той час найпопулярнішими серед читачів. Його книгами й сьогодні зачитуються діти та дорослі з різних країн світу. Його витвори перекладені 20-ма мовами, серед них арабська та бенгалі. "Тореадори з Васюків" навіть потрапили до переліку видатних творів світової літератури для дітей. Щоправда, у 2004 році Всеволод трохи адаптував текст "Тореадорів…" під сучасного та майбутнього читача, позбавивши його будь-яких спогадів про минуле.
В 2010 році письменника нагородили Орденом князя Ярослава Мудрого, не говорячи вже про багато інших нагород, які письменник отримав за свою працю. А в містечку Дружівка на Донеччині є бібліотека, названа, за рішенням дітлахів, на його честь.
Останній його твір "Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки" вийшов з-під пера в 2009 році. Того ж року казка Нестайка "Дивовижні пригоди в лісовій школі" стала однією з найпопулярніших в Україні. Приємно, що Всеволод став одним з тих, хто таки отримав заслужене визнання ще при житті!
І наостанок, кілька афоризмів і просто мудрих думок від Всеволода Нестайка:
"Ось дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона стає тобі приємною".
"Тільки оптимісти зможуть будувати вільну незалежну державу".
"Взагалі, я вважаю, що дитяча дружба - це щастя. Якщо це вірна дружба, вона зберігається на все життя..."
"Всі діти в чомусь здібні, талановиті, вони дуже різні і чимось дуже цікаві. Але, як на мене, є недолюблені, ті, яким недодали уваги в дитинстві. Саме від дорослих залежить, кого вони виростять і чи будуть їхні діти успішними і щасливими".
"Неволя - це найстрашніше, що може бути в світі - коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно. Дитинства у мене вже не було".
"Я вірю в добро... Вірю в людську гідність... Вірю в те, що все-таки в душі кожного існує Господь Бог, і в кожного він свій... Вірю в єдиного Господа... І він не стільки на іконах і в церквах, скільки в душах людських. Розумієте, у кожного, якщо він чесний, порядний, добрий і чуйний, то у кожного, так би мовити, свій Господь".
"Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити."
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
