З віддалених серцевих закутків,
Із гротів дива, в бойовому стані
Бажання й пристрасті так міцно й струнко
У бій несуться, хоч мій Розум проти.
Напівобернений, він встиг вжахатись
Та попередити, що напрям злий.
Мої герої вже його не чують.Так сумно,
І я тону у почуттів глибинах.
Слабка й гріхом оплутана, втрачаю
Знання найвищих світлих ідеалів,
Яким я мала б слідувати вічно.
Твоїй я, Боже, довіряю силі!
Сховай від помилок! Почуй мої бажання!
Моя душа поранена без тебе.
Вероника Гамбара, літераторка та дипломат Італії 15 ст.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
