Великий Піст – три аспекти: Релігія

Під час Великого посту людина осмислює все своє земне існування. Піст є засобом, за допомогою якого ми можемо висловити свій жаль, скорботу, каяття перед нашим Всевишнім Творцем за ті гріхи, недобрі слова, думки та вчинки, які мали місце в минулому. Таким чином людині вдається вдосконалитись духовно й морально завдяки любові, смиренню, проявам терпіння.
 

Чому Великий піст є настільки важливим часом в житті кожного християнина? У цій завершальній статті з серії "Великий піст – три аспекти" ми глибше зазирнемо в Біблійні тексти, котрі пояснюють підгрунтя цього явища. Піст – це приготування до участі в тайні Воскресіння Христового. До кожної важливої події у своєму житті людина готується старанно: ми ніколи не зможемо відчути радість від вільного долання морських хвиль, якщо не навчимося плавати. Жінка готується до народження дитини впродовж дев'яти місяців – за цей час перебудовується її свідомість, змінюється тіло, пробуджуються інстинктивні знання попередніх поколінь.

Отак і з Великоднем – ті люди, котрі не готують себе духовно до визнання факту Христового Воскресіння, не здатні в повній мірі переповнитись відчуттям чуда, яке здійснилось цього дня. Саме тому церквою на поміч християнам був даний Великий піст – час для осмислення, відмови від зайвого, час для перевірки своєї віри та для підготовки й очищення свідомості.
 

Що собою являє процес Великого посту? Насправді, з теологічної точки зору, в цей час віряни беруть участь у пісному досвіді Христа. Значення поcту можемо розкрити через зв'язок між двома подіями, про які йдеться в Біблії: перша описана в Старому Заповіті, друга – в Новому (що саме собою досить символічно, адже нівелює поняття впливу цивілізаційних змін на даний ритуал). Перша подія: Адам "порушив піст" у Раю через те, що з'їв заборонений плід – саме так нам відкривається первородний гріх. І це не лише порушення заборони на якусь їжу – це значно більше, а саме недотримання обіцянки, даної Творцю, неможливість встояти перед спокусою, апріорі знаючи, що це приведе до Божого гніву та особистісного дисбалансу.

Друга подія – Ісус Христоc, котрого священнослужителі нарікають "другим Адамом", адже його поява може розцінюватись, за деякими теоріями, як друга спроба Господа створити Рай на Землі. Тож, якщо "першій людині" Бог одразу цей Рай подарував, але Адам не зміг оцінити належно справжньої безцінності такого дарунку, то у другому випадку саме прикладом свого життя Ісус був покликаний cпонукати людей повернутись серцями до Бога, шляхом великих внутрішніх змін, побудувати нове суспільство, що існуватиме на Землі так гармонійно, наче в Раю. Ми знаємо зі Святого Письма, що Ісуса Христа спокушали і він зміг перемогти цю спокусу. Він провів у Йорданській пустелі 40 днів та 40 ночей і тільки після цього зголоднів – так описує цей епізод Євангеліє від Матвія. У цей час Христові тричі являвся нечистий та спокушував у різний спосіб. Але Ісус, на відміну від Адама, не піддався й довів собі та Отцеві правильність Його задуму.

З огляду на усі попередньо згадані аргументи розуміємо, що Великий піст потрібно здійснювати на двох рівнях: аскетичного постування та самовдосконалення. Аскетичний піст обмежує нас у вживанні їжі та створює відчуття постійного голоду – але воно не виснажує нас і не послаблює, а навпаки дарує нам легкість, зібраність, тверезість і чистоту. Принцип такого постування єдиний: це постійний стан напівголоду, "негативна природа" якого перетворюється за допомогою молитви, згадок про Бога, уважністю та сконцентрованістю у велику позитивну силу.

Віра, котра не перемогла сумнівів та спокус, рідко буває справжньою вірою. Зростання в християнському житті, на жаль, неможливе без гіркого досвіду помилок і падінь. Часто люди починають поститись майже фанатично, але перша ж невдача вибиває їх з цього шляху. Якщо після такої невдачі нам вдасться розпочати все знову, не звертаючи уваги на те, скількох помилок ми припустилися, то рано чи пізно така практика принесе свої плоди.
 

Тож давайте від симовлічного та номінального дотримування Великого посту ми повернемося до постування справжнього. Нехай краще він буде обмежений та скромний, але зате послідовний і серйозний. В такому разі кожному з нас відкриється глибинна радість та істинне щастя від святого дня Воскресіння. Давайте чи не вперше за довгі роки дорослого життя з дитячою наївністю та відкритістю повіримо в справжнє Чудо!
 

Матеріал підготовано для Редколегії Ua Modna
Автор – Ольга Польова
В підготовці використанні матеріали з сайту www.apologet.kiev.ua