Великий князь Ярослав Мудрий

2 лютого. 1054 у Вишгороді на руках свого улюбленого сина Всеволода помер князь Ярослав Мудрий. Він покнязював 35 років і залишив по собі могутню культурно піднесену державу. 

За правління князя Ярослава Мудрого була укладена "Руська правда" — перший письмовий звід права, в якому прописувалися права на власність та заходи в разі її порушення.

Князь Ярослав Мудрий призначив (близько 1051 року) митрополитом київським слов'янина Іларіона, а не грека, як велося до того, що послабило візантійський вплив на Русі.

Його називали тестем Європи через укладення низки династичних шлюбів:

• сам Ярослав взяв за дружину шведську принцесу Інгігерду, 
• сина Ізяслава одружив з донькою польського князя Мешка II, 
• сина Святослава — з дочкою німецького графа Леопольда фон Штаде,
• доньки князя Ярослава стали королевами: Франції (Анна), Угорщини (Анастасія), Норвегії і Данії (Єлизавета),
• за польського короля Казимира вийшла заміж сестра Ярослава Доброніга, 
• ворожнеча між Руссю і Константинополем закінчилася миром, скріпленим шлюбом Всеволода Ярославовича та візантійської принцеси, батьками князя Володимира Мономаха.

Великий будівничий - за його князювання було широко запроваджено кам'яне будівництво; засновано міста Корсунь, Юр'їв, Ярославль, Гюргів (Біла Церква), Новгород-Сіверський; засновник першої бібліотеки в Київській Русі, який "населяв книжними словесами серця людей". 

Знайшов вічний спочинок у київському храмі, збудованому в ім'я Святої Софії, премудрості Божої за зразком храму Софії у Константинополі.