Українське бароко - архітектура козаччини

Визначальною рисою українців серед інших народів світу є особливе, навіть генетичне, прагнення краси. Елементарні предмети щоденного вжитку, усілякі побутові дрібнички, що збереглися до нашого часу, несуть у собі не тільки оповідь про побутову культуру, а й певність у баченні пращурами світу через призму естетичних вподобань.

Ступінь вивчення дослідниками України становлення бароко

Найпотужнішим з подібних свідчень, що тримають на собі печать мудрості віків, є українська архітектура. На жаль, дослідження у цій царині навіть сьогодні мають лише підґрунтя, на якому має зводитися величний храм пізнання. Особливо це стосується українського бароко.

З приходом радянської влади у наукових виданнях зникли всі згадки про розвиток бароко в Україні: надто популярною була після 30-х років боротьба з "впливом Заходу". Всі напрацювання дослідників, зокрема М. Драгана, В. Залозєцького, В. Щербатівського й інших було вилучено з бібліотек та видавництв. Тому тема бароко в українській архітектурі і досі є актуальною в контексті вивчення особливостей історії зодчества нашої держави. Для дослідження цього явища історики звертаються до архітектури дерев’яних храмів 16-18 століть, багато з яких збереглося до наших днів. Вважається, що саме у цих культових спорудах зароджувалося українське бароко.

Бароко як стиль архітектури України

Бароко як стиль в архітектурі до України прийшло в 16-му столітті, розквітаючи непідробною красою аж до 18-го, щоби потім віддати права на розвиток більш стриманому класицизму. Характерні риси українського бароко, його композиційні і структурні особливості, об’ємність і вишуканість гарно уживаються з подібним явищем у тогочасній Європі, проте мають виключно етнічні особливості з огляду на те, що архітектура в нашому краї на той час була вже достатньо багатою, і нововведення в декорі накладалися на усталені бачення будівництва.

Для бароко характерні ускладнення об’ємно-просторових композицій, неординарне художньо-декоративне рішення, тонке моделювання прикрашуваної поверхні та пластичні переходи одного елементу декору в інший. Всі ці нововведення використовувалися в оздобленні тризрубних дерев’яних храмів, а згодом і загалом у будівництві.

Козацьке бароко

Вважається, що найбільша кількість храмів у стилі бароко постала на території України за часів козацтва. Хоча це в деякій мірі й перебільшення, але слід зазначити, що козацька доба дала гарний поштовх у цьому напрямку. Найбільше барокових споруд було збудовано за часів Івана Мазепи, що славився своєю прихильністю до української культури. Те саме можна сказати і про сприяння в будівництві храмів козацької старшини загалом. Тоді вважалося за честь профінансувати церкву, і козаки, що мали можливість, активно долучалися до храмобудівництва. Також поширеним було сприяння будівництву цивільних будівель, і за доби Мазепи зведено велику кількість колегіумів, магістратів, військових канцелярій та житлових споруд у стилі бароко. Серед них – профінансована Мазепою Київська академія. Тих же часів сягають корені славної будівлі Чернігівського колегіуму.
  Будівля Чернігівського колегіуму

Храми, що відносяться до козацького бароко

Одними із перших зразків барокових забудов можна вважати дерев’яні храми, що обростали в 17 столітті новими і новими добудовами, оздоблювалися і доповнювалися елементами, які свідчать про пізнання українцями новинок у світовому будівництві. Серед перших барокових храмів – Миколаївська соборна церква у м. Ніжин (1658), що й досі приворожує жителів міста і його гостей.
  Миколаївська церква м. Ніжин

Цікавим з огляду на тривалість забудови і доповнень є Густинський монастир біля м. Прилуки Чернігівської області. Засновано його ще у 1600-му році, але Троїцька соборна церква, що є прикладом українського бароко, зводилася вже у 1672-1676 рр.
  Троїцький собор Густинського монастиря

Також до козацького бароко можна віднести Георгіївську церкву Видубицького монастиря в Києві (1696-1701),
  Георгіївська церква Видубицького монастиря

церкву св. Катерини у Чернігові (1716) та Спасо-Преображенську церкву у Великих Сорочинцях (1732). За часів Івана Мазепи було надано барокових рис давнім Київським храмам: Софії Київській та Михайлівському золотоверхому собору.
  Михайлівський Золотоверхий Собор, Софія Київська, Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях, церква св. Катерини в Чернігові (зліва на право)

Регіональний фактор впливу на розвиток українського бароко та особливості, накладені традиційною культурою

Елементи бароко в Україні поширювалися нерівномірно, у різні часові проміжки та з досить відмінною інтенсивністю. Також простежується і неоднорідність застосування технік та елементів у будівництві, що пояснюється, як і у випадку з традиційним українським житлом, з баченням архітектури жителями того чи іншого регіону. Наприклад, Волинь і Галичина в барокових спорудах лишила риси і Європейського ренесансу, тут переважають елементи дрібної пластики у оздобленні. А от Лівобережжя і Наддніпрянщина славляться монументальним зодчеством, яке поставало суцільною величчю як структури, так і оздоблення храмів.

Також на розвиток архітектури, а значить, і бароко, впливала традиційна культура українців. Тому українське бароко – неймовірно вишукана суміш етнічних елементів з привнесеними європейськими. Це і визначає бароко України як самобутнє: не відтворити побачене, а створити на його основі своє, рідне і прекрасне. Втім, як і всі інші прояви українців у культурі, архітектура є свідченням культу краси давніх українців.
  Корпус у стилі мазепинського бароко Києво-Могилянська академія