Українцям - дітям сонця, так сказати б міг Ісус

Вчуйте й ви слова мої останні,

Їх я на санскриті говорив:

ЕЛІ ЕЛІ ЛАМА САВАХТАНІ ?!

Скрикнув гучно й голову схилив.

Я ОТЦЯ з хреста не на івриті,

Про свою покинутість спитав,

А на мові аріїв – санскриті,

Голос мій у відчаї лунав.

Мові – де українське коріння

В мудрості живе тисячоліть!

Ви – АРАТТИ – праведне насіння!

Ви – душі трипільської політ!

Це від вас писемність мандрувала!

Це від вас з'явилися хліби!

Це від вас до Господа літали,

Світлі мрії й щирі молитви!..

Це у ваших генах – Припонтида,

І прадавні скіфи – орачі,

Залишили мрій своїх півнеба,

І до серця Божого ключі!!!

- Боже! Боже, нащо ти мене покинув?!

На санскриті голос мій лунав…