“У нас, гуцулів” – презентація дебютної книги Люби-Параскевії Стринадюк

Чи пам’ятаєте ви шум Карпатських гірських річок? Чи згадується неповторний присмак бринзи й будза? А коли востаннє у вас солодко паморочилось в голові від нестримної “Гуцулки” під акомпонемент Троїстих музик? Кожен, хто хоча б одного разу мав змогу зазирнути в потаємний світ гуцульського побуту, культури та світосприйняття через усе життя проносить в серці цей магічний спогад…

12 лютого2014 року у місті Івано-Франківську в приміщенні книгарні “Є” відбулась презентація дебютної книги молодої письменниці-германістки Люби-Параскевії Стринадюк. Авторка звернулась до гуцульської  тематики через те, що сама є правдивою гуцулкою. Модератором даного заходу був знаний в регіоні письменник гуцульського походження Василь Карп’юк.
 

Люба-Параскевія Стринадюк народилась 28 лютого1989 року в селі Замаґора Верховинського району Івано-Франківської області. За освітою – перекладачка, германістка. Наразі мешкає у Львові. Її творчий шлях лише розпочинається, але вже є багатообіцяючим. В доробку перекладачки  Люби-Параскевії книга дитячої письменниці Лізи Ґаллаунер “Гаф-Пайп – старт Леона-новачка” та етнографічна книга Фрідріха Крістофа Й.Фішера “Пробні ночі німецьких сілських дівчат”, що вийшли друком у 2013 році. Побачити світ готується ще один переклад Люби – роман в ілюстраціях Юдіт Шаланскі “Шия жирафа”.

Книга “У нас, гуцулів” складається з автобіографічної  повісті “Кємуєш, єк то було” та гуцульської прози “У нас, гуцулів”. Видана зусиллями Літературної агенції “Піраміда”. Якість паперу та оформлення обкладинки залишають бажати кращого. Тож, під час презентації, UA MODNA побажала авторці якнайшвидшого перевидання її твору у автентичному подарунковому варіанті та з гобеленовою обкладинкою, витканою руками місцевих гуцульських майстринь.
 

Окрім відповідей на запитання журналістів та літературознавців, Люба-Параскевія Стринадюк зачитувала вибрані місця зі своєї книги. Як же органічно звучала в її вустах гуцульська мова! Основний текст написано літературною українською мовою з деякими вкрапленнями діалектизмів, а діалоги  виключно гуцульські. Люба розповіла, що в її родині існували такі визначення: говорити українською  - говорити панською, кривити ротом та й взагалі вважалось гріхом. Стиль викладення дуже природній, “живий”. Слухач зачаровується чисельними описами Карпатських краєвидів, побуту місцевого населення та діалогами персонажів. А ось читати книгу вже не настільки легко. Авторка спробувала передати усі фонетичні особливості вимови на письмі, тож спершу гуцульська сприймається читачем, наче  китайська грамота. Та, в процесі читання можна розчинитись в сюжеті та без зусиль зрозуміти досі незвідане. Саметакого ефекту намагалась досягти Люба-Параскевія. Тому й не розміщала спеціального словничка перекладу з гуцульської на українську – каже, що поважає свого читача та вірить, що він здатен зрозуміти все на емоційному рівні, а як не зрозуміє чогось – то зможе пошукати в існуючих словниках. 
 

Насправді дана книга дуже сконцентрована саме на персоні авторки. Вона змальовує її особисті дитячі спогади, історії сусідів та знайомих, та й видання оформлене з використанням багаточисельних фотографій самої Люби-Параскевії та її родини. Хочеться вірити, що в подальшому панянці Стринадюк вдасться не лише просто описувати пережите та побачене, а й створювати  нові вигадані світи й історії для свого читача, адже таланту до літератури їй точно не займати.

Підсумувати хотілося б рецензією Моха Перкалаби, котра прикрашає перші сторінки книги:

“Міф про Гуцулію – це культурний золотий український запас. Скарб, схований в горах. В скрині цього скарбу традиції, чисте повітря, шалена музика, трагедії і комедії тяжкого життя горян, старовіцкі, ще австрійські зґарди, бринза, буц, бануш, кулеша, гриби, вівці, файні, як з різдвяних відкриток, нічний тривожний шум смерек, блиск на сонці царської риби форелі, біленькі по один бік чорногірського хребта і темненькі  - по другий гуцулята, Піп Іван, схованки Довбуша, скрипка Моґура, співанки баби Чукутихи, історії про кривавого Заведію, недалеке сусідство Влада Дракули, прикрі, але вільні жінки, вперті, але вільні хлопи і – ЛЮБОВ. Чим ближче до неба, тим ближче до Бога – до Любові. Любов як вдяка за такий файний світ . Мало кому це вдається зафіксувати на папері, в тексті. Люба-Параскевія Стринадюк, расова гуцулка із Замаґури, може і вміє. Читайте Стринадючку – і ви будете ближче до неба.”