Сміла-Польща. Враження №13: Не Вікіпедія

Третє за величиною місто Польщі знаходиться у самому центрі країни. Порівняно з Ополє, Лодзь програє в красі, якості доріг, архітектурі та чистоті. Він великий та промисловий. Колись тут була величезна мануфактурна фабрика, а зараз на її місці розташований один з найбільших торгівельно-розважальних центрів Європи з одноіменною назвою "Мануфактура".

В роки існування СРСР Лодзь, як і Варшаву, не слабенько торкнулась хвиля русифікації. Майже все населення міста, яке перетнуло сорокарічний рубіж в більшій або меншій мірі розуміє російську мову. Це мене дратує і при розмовах зі старшими поляками, коли вони намагаються порозумітися зі мною за допомогою російської, я їм доводжу, що краще спілкуватись польською, так і я швидше мову вивчу, і не будемо проводити паралелі між українцями та росіянами - ми різні і в нас зі спільного тільки історія, яку вони самі нам нав’язували все життя.

У своїй більшості жителі Лодзя, як і мешканці Ополє, теж добре і приязно ставляться до іноземців, не поділяють на своїх і чужих, залюбки гуляють в одних компаніях з українцями і роблять з нами одну й ту ж працю.

Кожен гість міста найперше, що мусить відвідати в Лодзі, – це ТРЦ "Мануфактуру" і головну вулицю міста Петрковську. Почнемо від першого.
 
"Мануфактура" - це величезний комплекс із торгівельними маркетами, бутиками, різнобарвними ресторанами, кафе, піццеріями, фаст-фудами, кінотеатром на 15 залів, музеями, скалодромом, готелем, боулінгом, більярдом, комп’ютерним залом, ігровими атракціонами, малим театром і величезною парковкою на дев’ять зон.

Із цікавого хочу відзначити  "Експерементаріум". За зовсім невеликі гроші ви можете прослідкувати за різними хімічними і фізичними процесами та самі безпосередньо провести досліди за інструкціями і за допомогою працівника закладу. Дуже цікаво і корисно, особливо для дітей, яких завжди тут вдосталь. Музеї теж неординарні та заслуговують вашої уваги: музей міста Лодзь, музей фабрики і музей сучасного мистецтва MS2.
 
А в дворі торгівельного центру творяться дива. Тут працює найбільший у Європі фонтан, довжиною 300 метрів, у якому вода переливається струмінями, різними за величиною і кольором; величезний екран показує спортивні репортажі; майдан перед входом часто перетворюється на сцену; а величезна територія між фонтанами влітку за одну ніч стає пісочним містечком з волейбольним полем, м’якими кріслами, шезлонгами і все це абсолютно безкоштовно. Це, ясна річ, в літній теплий період. А взимку на тому місці заливають каток і всі охочі за невеличку плату ковзають по кризі. Ковзани можна орендувати тут, на місці. Словом, гуляти і шопінгувати можна досхочу й одного дня, навіть тижня, щоб все досконало обійти і подивитись, вам буде замало.

Що ж, пройдемо територією "Мануфактури" вздовж фонтанів у напрямку вулиці Заходньої, перетнемо парк і вуличкою Новомейською потрапляємо на візитівку міста – Плац Вольності.
 
Посеред головної площі стоїть великий пам’ятник герою Польщі Тадеушу Костюшці. Мені він чомусь нагадує Гоголя. Біля "Гоголя" завжди проходять всілякі пісенні заходи на свята. Від пам’ятника в п’яти напрямках відходять вулиці й одна з них – найбільша торгівельна в Європі – вулиця Петрковська. Вона симпатична, довга-предовга, з гарною архітектурою, цікавими пам’ятниками, фонтанами, сотнями кафе і неспішною аурою. Втім, це просто головна вулиця міста і вона мусить бути такою – неординарною, цікавою, красивою і підпримницько-діловою. Чимось іншим вона здивування не викликає. Є, щоправда, одна різниця між Петрковською і Хрещатиком – на першій ви можете абсолютно спокійно відвідати туалет будь-якого закладу харчування, вам слова ніхто не скаже і грошей не попросить.
 


Але життя в Лодзі існує і поза межами Петрковської та "Мануфактури". Тут ви легко знайдете заняття до душі – аквапарк, зоопарк, мотузковий парк з "тарзанкою" через річку, безліч театрів, філармонію, музеї, Державну Вищу Школу Кінематографу із музеєм кінематографії, багато палаців та фортець, словом, сумно не буде, дайте тільки волю своїм бажанням. ​
 
До речі, про кіно. Ми з Кицькою не раз ходили на покази фільмів і я просто мушу вас повідомити про одну особливість, яка мене надзвичайно дивує й досі. Справа в тому, що будь-який фільм в кінотеатрі подається з оригінальним звуком, тобто, якщо кіношка американська, то озвучка буде англійською, а вже переклад польською надається субтитрами знизу екрана. Наче б то не зручно, але знаєте, що я зрозумів? У кіно, виявляється, не багато розмовляють, ми все встигали прочитати і нічого не пропустили із задіяного на екрані. Звичайно, для цього треба підтягнути знання польської або англійської.

Якщо вам набридне обходити театри та кіно і ви забажаєте смаженого м’яса, теж не питання – Лодзь має багато зелених паркових і лісових зон, де можна в спеціально відведених місцях приготувати страви у мангалі або барбекю. Також для любителів поніжитись на сонечку і поплавати місто пропонує чистенькі водойми з охайними пляжами. Метро не має, зате його роль чітко і швидко виконують старі добрі трамваї, лінії яких обплутали тіло міста як вени, вам завжди буде недалечко до найближчої трамвайної зупинки.
 
Отже, в сенсі культурного і розважального життя Лодзь підходить з усіх боків і ми його потихеньку освоюємо між сном та працею. А для праці тут взагалі величезний вибір – якщо ви не лінива людина і вирішили їхати до Польщі підзаробити, я рекомендую Лодзь з усієї сили. Тому що це велике місто і робота є на будь-який смак. Тут зручно і організовано поставлене питання транспорту, тому дістатися з точки А в точку Б не буде проблемою. Тому що тут комфортно і гармонійно жити, не дивлячись на сірість і якусь занехаяність, яка вас зустрічає першого разу. Це саме той випадок, коли перше враження є оманливим.

Також безліч інтернетових спільнот допоможуть порадами і послугами землякам, а в реальному житті ви можете скористатись допомогою Спілки Українців у Лодзі. Про цю спілку я розповім в одному з наступних вражень, тому що ці люди того варті.

Ну і насамкінець. Друзі, запрошуєм до Лодзя! Тут реально круто!