Січень

Чомусь лиш зима загострює твої провини.
Білий сніг тепер питає, коли пробачать.
Всі вони зимою нас покинули,
Так ніби нема вже часу інакшого.
А ще всі відповіді, як дроти оголені,
Промерзлі відповіді виповзають -
Чи достатньо ми зробили, щоб спокутувати?
Чи достатньо, щоб було навзаєм?
Зима ніби й існує, щоб загострювати лезо,
Холодні мокрі вікна не сховають.
Насправді літо теж забирає, тільки лагідно,
На зиму провини свої скидає.
Не знайти порятунку у закутках,
І щоб не розбитись вщент,
Тавруєш виною січень,
Видумуєш хепі енд.
31.01.17