Римлянам

Чому я киянин, не римлянин? -
У Римі ж усе до ладу,
Бруківка античними римами
Віршує усяку ходу,

Фонтани, палаци та пінії
Смакують лазурну глазур,
Вона (в туристичній опінії)
Лікує від смут і зажур.

Найменша дрібничка є витвором
Майстрів Золотого часу.
О, Риме! - навічно ти виборов
Тріумф за невгасну красу.

Немає ні туги, ні відчаю,
І драглі щоденних рутин
Не є до місцини дотичними,
Хоч скільки шукай між руїн.

Щоправда, знавці імміграції,
Загрузлі в заморський стільник,
Писали, що страдами-п'яцами
Знайомий лунає словник:

Проблеми, турботи з печалями -
Цей мотлох нікуди не зник,
Змінили жалоби Італії
Зажури батьківських осик.

Між тим, вже не ранок, а полудень,
Міркуєш спокійно: авжеж,
І щастя, і лихо із болями
Не знають кордонів і меж,

І жереб судьби-географії
Змінити можливо, та стрим
Із вогнища в полум'я трафити
Шукають і Київ, і Рим.

О, Риме! - ловитимеш облизня.
Ти вабиш, та знову піду
Каштанові слухати оплески
На схилах Дніпра у Саду.

Проте неминуче побачення,
Візит легковажних надій
Здобути ніколи не втрачене,
Змінити ґатунок подій,

Вдавати, неначе я римлянин,
І чути у римськім ладу,
Як вітер Подільскими римами
Сурмить в Палатинську дуду.

2016, фото моє, каштани київські, що на Паньківщині мешкають