Психологічні захворювання, названі на честь відомих людей

Лікар: Вам пощастило, пане.
Пацієнт: Мене вилікують?
Лікар: Швидше за все, хворобу назвуть вашим іменем.

Якщо покопирсатися у медичних довідниках, то можна виявити багато незвичайних синдромів, названих на честь відомих людей і героїв, однак, які, тим не менше, можуть трапиться з кожним з нас.

Синдром Стендаля

Дуже кумедний синдром. Хоча, звичайно, тим, у кого він є, не так весело. Він проявляється в запамороченні, непритомності, прискореному серцебитті та навіть іноді галюцинаціях саме в оточенні творів мистецтва або неймовірно красивої природи. Уявляєте? Ви прийшли в Лувр і знепритомніли там від сили мистецтва.

Свою назву синдром отримав через одну з книг Стендаля, в якій він описав свої відчуття під час візиту до Флоренції: "Коли я виходив з церкви Святого Хреста, у мене забилося серце, мені здалося, що джерело життя вичерпалося, я йшов, боячись впасти на землю... Я бачив шедеври мистецтва, породжені енергією пристрасті, після чого все стало безглуздим, маленьким, обмеженим, наче коли вітер пристрастей перестає здіймати вітрила, які штовхають вперед людську душу, тоді вона стає позбавленою пристрастей, а значить, пороків і чеснот".

Синдром Аліси в країні чудес

Для людей із синдромом Аліси в країні чудес навколишній світ, може, й сповнений чудес, але тільки спочатку. Складно жити, коли тобі здається, що яблуко на столі гігантських розмірів, а люди величиною із сірникову коробку. Вони не можуть оцінити реальні розміри предмета, все здається занадто великим або, навпаки, надто маленьким.

Синдром Ван Гога

Б’ємось об заклад, ви зараз подумали про вухо художника? І майже вгадали. Цей синдром полягає у тому, що хворий дуже наполягає на операції або навіть - о жах - оперує себе сам.

Синдром Пітера Пена

Уявіть собі хлопця, якому вже близько 30, а він все ще ухиляється від роботи, живе з батьками і проводить весь свій час з друзями, яким ледь виповнилося вісімнадцять - перед вами вічний хлопчик. Ніякої відповідальності, тільки вічні веселощі. В силу незрозумілих причин, дівчата до даного синдрому практично не схильні.

Синдром Діогена

Діоген прославився тим, що жив у бочці і вів себе як завзятий соціопат і мізантроп. Синдром на честь його імені (його ще іноді називають "синдромом старечого убозтва") проявляється майже так само. Вкрай зневажливе ставлення до себе, самоізоляція від суспільства, апатія, схильність до накопичення і відсутність сорому.

Синдром Доріана Грея

Цим синдромом, можна сказати, страждають усі, хто активно молодиться, всі свої сили кидає на збереження зовнішньої молодості. Ті, хто звів це в культ. Компенсується невиправданим використанням молодіжної атрибутики, вибором одягу в молодіжному стилі, веде до зловживання пластичною хірургією і косметичними засобами. Іноді цей розлад закінчується депресіями і навіть спробами самогубства.

Синдром вахтера

Він же синдром маленького начальника. Тут всі можуть ствердно закивати головою, бо немає в світі нікого головнішого, ніж худорлявий охоронець, прибиральниця, вахтерка, тітонька у будці в метро чи навіть гардеробниця в театрі. Цікавий парадокс "мені дали владу, ох я зараз всім покажу" спрацьовує не тільки на працівниках подібних сфер, а й на дрібних чиновниках.

Синдром Аделі

Так називають всепоглинаючу і тривалу любовну одержимість, хворобливу пристрасть, яка залишається без взаємності. Назву свою синдром отримав через реальну історію, що сталася з дочкою Віктора Гюго. Адель познайомилася з англійським офіцером Альбертом Пінсоном і відразу ж вирішила, що він - чоловік всього її життя. Не можливо сказати точно, чи був він безсердечним негідником, що обдурив безневинне створення, чи жертвою еротоманії. Однак Пінсон не відповів взаємністю - не допомогла ні рідкісна краса дівчини, ні слава її батька. Адель переслідувала його по всьому світу, брехала всім, що вони вже одружені, і, врешті-решт, остаточно збожеволіла.

Синдром Мюнхгаузена

Свого роду іпохондрія. Коли все болить і нічого не допомагає, але так тільки здається. Це розлад, при якому людина симулює, перебільшує або штучно викликає у себе симптоми хвороби, щоб піддатися медичному обстеженню, лікуванню, госпіталізації, хірургічному втручанню і так далі.

Загальноприйняте пояснення причин синдрому Мюнхгаузена свідчить, що симуляція хвороби дозволяє людям отримати увагу, турботу, симпатію і психологічну підтримку. Але це ще нічого. Набагато серйозніша справа "делегований синдром Мюнхгаузена", коли матусі вважають, що їхні діти страшенно хворі. І навіть навмисно створюють для них умови прояву тих чи інших серйозних симптомів.

Синдром Туретта

Так найчастіше називають "копролалію" - хворобливий непереборний потяг до вигукування непристойних слів. Хоча це всього лише одна зі складових синдрому Туретта, яка часто використовується в кіно. Насправді цей спадковий синдром включає будь-які фізичні (моторні) або голосові тики  (мимовільні одноманітні скорочення м’язів). Цікаво, що слово копролалія з грецької можна перекласти як "Словесний пронос".

Синдром юного Вертера

Одного разу Гете по вуха закохався в дівчину, але та йому відмовила. Тоді чутливий письменник почав так переживати, що захотів навіть покінчити з життям. Але засумнівався і, замість цього, написав роман "Страждання молодого Вертера", герой якого зневірившись знайти щастя з коханою дівчиною Лоттою, пускає собі кулю в лоба.

Закінчивши книгу, письменник позбувся ідеї суїциду. Але так вже сталось, що, вибравшись із "трясовини", він втягнув у неї безліч своїх читачів. Відразу після публікації книга викликала цілу хвилю самогубств серед молодих людей. Справа дійшла до того, що в багатьох країнах небезпечний роман був заборонений. А психологи тепер іменують подібну наслідувальну поведінку синдромом юного Вертера.

Синдром Поліанни

У важкій ситуації хтось із друзів вам точно радив знайти світлий бік і порадіти, що не сталося щось гірше. У помірних дозах - це навіть добре, але знаходяться деякі люди, які зловживають такими речами і серйозно страждають від цього.

Синдром з'явився завдяки грі, в яку грала 12-річна Поліанна, героїня книги Елеонор Портер. Гра полягає в тому, щоб у будь-якій події знайти привід для радості. І чим гірше нещастя, тим складніше та цікавіше знаходити в ньому позитив. Така звичка робить неможливими прояв будь-яких негативних емоцій - незгоди, злості, гніву, які накопичуються десь глибоко всередині. Людина повністю залежить від думки оточуючих і в глибині душі вважає себе "поганою" в "хорошому" світі.

Синдром Мерилін Монро

"Що я таке? На що я здатна? Я - порожнє місце. Порожнє місце і нічого більше. У мене в душі порожнеча!" - говорила Мерилін. Вона була гарна, успішна і сексуальна. Але, дивлячись на себе в дзеркало, бачила лише потворну невдаху, що не заслуговує на щастя. Люди з таким синдромом схильні надовго "застрягати" у тривалих відносинах з партнером, який робить їх нещасними, вважати, що безліч можливостей йде прямо їм в руки, а вони пасують і втрачають їх. Одним словом, безнадійність.

Синдром Ксантиппи

Ксантиппа увійшла в історію не тільки як дружина Сократа. Вона отримала не дуже хорошу славу найбезглуздішої та найбільш сварливої дружини всіх часів і народів. Синдром її імені проявляється в постійному буркотінні, пуританстві, надзвичайному педантизмі, хворобливому прагненні до порядку і стерильної чистоти. Найчастіше пристрасть до порядку в усьому, дотримання моральних принципів стає єдиним важливим аспектом у житті, що поглинає інші вподобання.

Стрибучий француз на Майні

Цей синдром не називали на честь когось відомого. Але не можливо не згадати про нього у даній статті, дуже вже він дивний і незвичний. Ця хвороба викликана генетичною мутацією, яка заважає нервовій системі адекватно реагувати на зовнішні подразники. Тому замість подиву людина може почати стрибати, кричати, смикатися, розмахувати руками і ногами. Цікавою особливістю таких людей є те, що вони мимоволі підкоряються несподіваним наказам, навіть якщо це може заподіяти комусь біль.

Що ж, хочеться тільки додати: Бережіть себе і будьте здорові!

(via)