6 листопада Україна втратила двох великих композиторів, двох козацьких нащадків.
1893 р. у кращий світ пішов Петро Чайковський.
1912 р. Микола Лисенко, основоположник української класичної музики.
7 травня 1840 р. народився великий композитор Петро Чайковський. Походив він із українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка, був родом з-під Кременчука, козацьким сотником Омельницької сотні Миргородського полку, брав участь у битві під Полтавою й помер від ран.
Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), під час навчання в Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський – так на Запоріжжі називали командирів козацьких чайок. До роду Чайковських належав і поет Євген Гребінка. Пройшов російсько-турецьку війну та відслужив полковим лікарем, став городничим Слободського та Глазова у В'ятській губернії, а 1785 року був приписаний до дворян Казанської губернії.
Мати композитора Олександра Андріївна, уроджена Ассієр, онука французького скульптора Мішеля-Віктора Асье (Michel Victor Acier), – з французького роду.
Із 24-річного віку Петро Ілліч майже щороку по кілька місяців жив в Україні.
Петро Ілліч неодноразово відвідував Слобожанщину. Особливо йому припала до душі садиба Миколи Кондратьєва, що розташована в селі Низи поблизу Сум. Саме тут він працював над операми "Коваль Вакула", "Опричник", Другою та Третьою симфоніями, створив кілька фортепіанних п'єс та романсів. Знайомство молодого композитора з цим чудовим краєм відбулося в липні 1871 року.
У Кам'янці на Черкащині Петро Ілліч "знайшов відчуття миру в душі, яке даремно шукав у Москві та Петербурзі".
Понад 28 років життя Чайковського пов'язані з містом над Тясмином. Тут він написав "Лебедине озеро", "Орлеанську діву", "Сплячу красуню", "Євгенія Онєгіна"... І це не повний перелік творів, над якими він працював у Кам'янці.
Про Поділля Петро Ілліч писав: "Поїздки в Браїлів залишаться в моїй пам'яті світлими спогадами про найпоетичніші дні мого життя". До наших днів тут добре зберігся палац сімейства фон Мекк, де створено Музей композитора.
У Тростянці він написав свій перший симфонічний твір — увертюру до драми О. Островського "Гроза".
Приїхавши з Німеччини в маєток Конраді Гранкіно Полтавської губернії, – в останній рік свого життя –Чайковський писав: "Красоти Тіролю, серед яких я прожив тиждень, не дали мені й половини того задоволення, який дав краєвид безмежного степу". Саме тут він працював над оперою "Мазепа".
У часи жорстокого наступу імперії на українську мову Чайковський домагався постановки "Тараса Бульби" М.Лисенка українською мовою. У 1890 р. Чайковський відвідав Миколу Лисенка в Києві й слухав його оперу "Тарас Бульба".
Був одним із учасників заснування на базі музичного училища Київського відділення Російського музичного товариства Київської консерваторії.
Коли коханий Чайковського загинув у солдатчині, моральна атмосфера навколо композитора підштовхнула його випити отруту. Офіційно було оголошено про смерть від холери.
Коли 1926 року в рамках політики українізації з'явилася державна опера і "Євгенія Онєгіна" було виставлено там українською, спеціально для участі у цих виставах учив українську мову геніальний російський тенор, 56-літній Леонід Собінов. І він захоплювався звучанням української мови в арії Ленського. Максим Рильський зробив два переклади. Один – для роману, де було відтворено саме пушкінську іронічність, пародію, власне, на романтизм "Куди, куди ви відлетіли, весни моєї красні дні", і інший – для опери, де єдність романтичної, тужливої музики Чайковського і поезії набула особливого значення: "О, де! О, де розвіялися снами весни моєї красні дні?"
На жаль, уже давно не лунають опери Петра Ілліча Чайковського на українських сценах українською мовою.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
