Палац Мошинських, Козова

Якщо Замок Потоцьких в Козові знаходиться на території водного цеху, то потрібно розібратися, який Замок описується в книзі "Бережанська земля" на 587 - 588 сс.: "На тому місці, де колись стояв замок, побудовано за часів австрійської влади міський суд, а біля нього в 1930 р. також народню школу." Постає питання, а де в ці роки був Суд? Повернемося до сайту форуму "Замки, Крепости и Оборонные Храмы Украины" (forum.zamki-kreposti.com.ua/topic/67-козова-замок-мошинських)

З сайту.

Вперше опис Козівського замку подає відомий мандрівник Ульріх Вердум, котрий відвідав Козову у листопаді 1672: "pusty kasztel z walacymi sie walami z ziemi i fosami, na nich kilka warownych bokow i tyle palisad, ile potrzeba do obrony przed Tatarami" (порожній замок з валами і ровами; частокіл для оборони перед татарами).

*1667 року турки і татари (?) спалили містечко й зруйнували замок.

У 18 столітті Мошинські відбудували замок.

*Але що криється за терміном "відбудували" нам не відомо - чи відбудували зруйнований замок Потоцьких, чи збудували на новому місці (відбудували, відновили замок у місті).

На 573 сторінці "Географічного словника Королівства Польського та інших країн слов'янських" (Варшава, 1883):
 
читаємо: "Замочок, колись оборонний, давня садиба Мошинських ... зараз переробили на повітовий суд, судову в'язницю і квартиру судді." Як бачимо, чітко вказано, що замок Мошинських було перебудовано у повітовий суд:
 
Аналогічну інформацію подає книжка "Бережанська земля" на 587 - 588 сс.: "На тому місці, де колись стояв замок, побудовано за часів австрійської влади міський суд, а біля нього в 1930 р. також народню школу."

*У цих двох джерелах зустрічаєм торохи відмінну інформацію: повітовий і міський суд. Козова була повітовим містом з 1857 по 1867 рік, після чого входила до Бережанського повіту ("Роки і люди. Козова 1944-2002.", Я. Федик-Балацька; Джура, 2004). На іншому фото бачимо ту ж будівлю (на задньому плані), але з підписом "міський суд":
 
Як бачимо, будівля з початку ХХ століття не сильно змінилась до наших днів, лише замурували окремі двері, котрі вели до тюрми... Про тюремне минуле нагадує розміщення в цій будівлі у другій половині ХХ століття НКВС. Зараз тут розміщується редакція районної газети "Вільне Слово".

Фото цієї будівлі з теперішнього "тилу" відкриває зовсім іншу картину:
 
Скоріш за все, колись це був фасад. Чітко видно етапи перебудови: спочатку на основі з каменя видно цегляну добудову з арковим входом:
 
в подальшому замурованим. Будівля, найвірогідніше, була двохповерховою. Проце свідчить різна товщина стін. Якщо у підвалі вона становить 1м. 90см.,
 
на першому і другому поверсі по 1м. 35см.,
 
то на третьому майже 0,5 метра...
 
Підвали (план південно-орієнтований) вимуровані з каменю. Звертає на себе увагу відмінність між західним (фото 0312) та східним (фото 0325) входом.
 
Якщо східний вхід повністю вимурований з каменю, то західний - з цегли, що свідчить про його облаштування при перебудові замку в суд. На одному з каменів західного входу вирізьблена літера "М".
 
Досить дивним виглядає відсутність на плані сполучення між двома половинами підвальних приміщень. Але при розвідці на місцевості (разом з Myhavko), знаходимо замурований цеглою (За припущенням A_Wolkoww, цегла датується останньою чвертю 19 століття, а R S може бути Rosenstock Maurycy dr., Skalat) арковий перехід, котрий сполучає обидві половини підвалів.
 
Вікна в підвальній частині наявні лише з північного боку (з боку ймовірного замчища). Звертає на себе увагу відмінність у кладці стін (великий не дуже точно обтесаний камінь) та вікон (у східній частині для них використано рівний тесаний камінь невеликого розміру), що може свідчити про їхнє пізніше "вирубування" чи розширення. На фото 0313 також добре видно, що склепіння вимуроване з каменю.
 
В конструкції аркового проходу використано стесаний на клин камінь (фото 0329).
 
В одному з проходів знаходимо залишки масивних металевих петель:
 
Хочеться відмітити, що вказані на плані внутрішні розміри не відповідають дійсності. Це можна пояснити їх заміром у верхній (звуженій аркою склепіння) частині. Навіть в даний час, після часткового вивезення сміття з підвалів, рівень підлоги знаходиться вище свого первісного рівня, про що свідчить мала висота переходів між різними частинами приміщення.

Про те що замок-палац було збудовано "наново", знаходимо інформацію на 90 сторінці другого (1858) видання "Географії..." Куропатницького (1786):
 
Приблизна карта розташування Замку Потоцьких і Палацу Мошинських.
 
Отже в книзі "Бережанська земля" на 587 - 588 сс., йдеться не про Замок Потоцьких, а про Палац Мошинських, в якому зараз знаходиться редакція районної газети "Вільне Слово".