Ольга Романишин - Вірші

С’EST LА VIE*!

Таке життя! Заручником у часі
Гартує чи мотлошить доокіл.
Комусь за правду голову на пласі
Утнуть чи мовчки висадять на кіл,

А інший тихо в ніч хамелеоном
Втирається в довіру Сатані
Та на землі з чортівським пантеоном
Будує Вавилони кам'яні...

Часи останні хилять горизонти,
Світ добігає до свого кінця.
Блукаємо, неначе мастодонти,
У пошуках натхнення й каганця.

Лишень у мороці помітні світлі люди:
Пітьма не раз обпалювалась об
Могутні, вільні, непохитні груди
І тисячі протистояльних спроб...

Знайшовши в потемках міцну опору,
Хтось кине клич: "Вперед, пора!".
Підведемось – і знов покотим вгору
Сізіфів камінь Слова і Добра.

*C’est la vie! – Таке життя (фр.).
© Ольга Романишин